Гепієві лишайники

Вони мають вигляд лускатих утворень, які прикріплюються до кори і можуть змінювати колір залежно від рівня вологості середовища.

Зовні ці об'єкти часто нагадують невеликі плями або кірочки, які щільно тримаються на огрубілій поверхні деревини.

Характерною ознакою є їх здатність розростатися в місцях, де кора має мікротріщини або механічні пошкодження.

На відміну від некрозів, ці лишайники мають характерну симетричну або групову структуру і не спричиняють гниття тканин під собою.

Об'єкт не є паразитарним патогеном, а являє собою складний симбіотичний організм, що належить до родини Heppiaceae.

Це ліхенізовані гриби, які співіснують із фотосинтезуючими водоростями, отримуючи енергію переважно через зовнішні фактори.

Організм не проникає у внутрішні судини рослини і не споживає соки дерева, тому формально його відносять до епіфітів.

Біологічний цикл розвитку залежить від наявності доступної вологи та сприятливих температурних показників для розвитку симбіонтів.

Розмноження відбувається спорами, які осідають на корі та починають поступовий процес колонізації поверхневих шарів дерева.

Головною умовою поширення є підвищена вологість у саду та відсутність належної циркуляції повітря в кроні дерев.

Лишайники активно розвиваються на старих або ослаблених деревах, де накопичується значна кількість відмерлих клітин кори.

Тінисті та закриті від прямого сонячного світла ділянки створюють ідеальний мікроклімат для росту та розмноження цих організмів.

Занедбані сади, де тривалий час не проводиться санітарна обробка та догляд за стовбурами, стають основним осередком поширення лишайників.

Стабільна волога погода сприяє швидкому розростанню колоній, які можуть повністю покривати стовбур протягом кількох сезонів.

Хоча лишайник не живиться деревом, він створює сприятливе середовище для розмноження різноманітних шкідників саду.

Під шаром лишайника ховаються кліщі, щитівки та інші комахи, які завдають безпосередньої шкоди здоров'ю дерева.

Надмірне наростання епіфітів ускладнює газообмін кори, що може призвести до ослаблення імунної системи рослини.

Крім того, накопичення вологи під колоніями створює умови для розвитку вторинних інфекційних хвороб, таких як гнилі або грибки.

Це є чітким сигналом для садівника про те, що дерево перебуває у стані фізіологічного пригнічення і потребує допомоги.

Основним заходом боротьби є механічне видалення нальоту з кори за допомогою спеціальних жорстких щіток або скребків.

Регулярна побілка стовбурів вапняним розчином допомагає створити несприятливі умови для закріплення спор на поверхні деревини.

Проріджування крони шляхом щорічної обрізки є критично важливим для забезпечення світлового та повітряного режиму в саду.

Використання розчинів залізного купоросу дозволяє знищити наявні колонії без пошкодження живої кори дерева.

• Механічне очищення стовбурів.
• Санітарна обрізка гілок.
• Побілка вапном навесні та восени.
• Обробка фунгіцидами на основі заліза.