Парша

Життєвий цикл включає фазу перезимівлі міцелію в уражених тканинах кори та опалому листі, звідки навесні відбувається первинне зараження.

Спори гриба поширюються потоками повітря та краплями дощу, потрапляючи на молоді органи рослин, де за сприятливих умов починають проростати.

Патоген активно живиться тканинами рослини, виділяючи ферменти, що призводять до руйнування епідермісу та появи характерних плям.

Гриб має здатність формувати сумчасту стадію, що забезпечує його виживання у несприятливих умовах та швидке поширення навесні.

Перші ознаки ураження з'являються на нижній стороні листків у вигляді ледь помітних оливкових плям, які з часом стають оксамитовими.

На плодах хвороба проявляється темними, майже чорними плямами, шкірка в місцях ураження твердне і втрачає еластичність.

Через постійний тиск міцелію на тканини плоду відбувається характерне розтріскування шкірки, що робить продукт вразливим для вторинних гнилей.

На пагонах ураження виглядають як дрібні виразки та здуття, що може призвести до відмирання окремих гілок при сильному ступені інфекції.

• оливково-зелений наліт;
• темні плями на шкірці плодів;
• деформація та розтріскування плодів;
• передчасне опадання листкової маси;
• виразки на молодих гілках.

Висока вологість повітря та тривалі опади є основними факторами, що стимулюють швидке проростання спор та розвиток міцелію.

Помірні температури в межах +15...+20°C у поєднанні з наявністю крапельної вологи на поверхні листя є критично небезпечними періодами.

Густі крони дерев, які погано провітрюються, створюють постійний вологий мікроклімат, що сприяє накопиченню інфекції протягом літа.

Часті ранкові тумани та рясна роса також сприяють поширенню патогену навіть за відсутності дощів.

Агротехнічні умови, такі як порушення схеми посадки, значно підвищують ризик епіфітотійного розвитку хвороби в саду.

Головною небезпекою є втрата товарних якостей плодів, які стають непридатними для тривалого зберігання та продажу.

Сильне ураження листя призводить до раннього листопаду, що суттєво послаблює дерево та погіршує закладання квіткових бруньок.

Зменшення асиміляційної поверхні листя призводить до затримки росту плодів та зниження їх цукристості, що погіршує смакові якості врожаю.

Уражені пагони втрачають морозостійкість, що може призвести до їх вимерзання під час суворих зим.

Фінансові збитки агропідприємств зростають через необхідність додаткових витрат на фунгіцидний захист та зниження ціни на некондиційну продукцію.

Обов'язковим заходом є ретельне прибирання та спалювання опалого листя, яке є основним джерелом зберігання інфекції взимку.

Формування розрідженої крони за допомогою обрізки забезпечує кращу циркуляцію повітря та швидке висихання вологи після опадів.

Застосування фунгіцидів на основі міді до розпускання бруньок допомагає знищити первинні спори патогену на корі дерев.

У періоди активного росту проводять обробки системними препаратами, які здатні проникати в тканини рослини та зупиняти розвиток гриба.

Вибір стійких до парші сортів плодових дерев значно зменшує потребу у хімічних обробках та є основою екологічно збалансованого захисту.