Доассансіоз

Колір утворень може змінюватися від жовтувато-зеленого до бурого або коричневого в міру дозрівання спор гриба. Усередині галів формуються щільні скупчення теліоспор, які надають ураженим ділянкам запорошеного вигляду під час розриву оболонки.

Зовнішній вигляд ураженого органа часто нагадує деформацію, викликану іншими видами сажкових грибів, проте відрізняється специфічною локалізацією на листках та черешках.

За сильного розвитку захворювання уражені листки починають жовтіти, передчасно висихають та відмирають, що суттєво знижує фотосинтезуючу здатність всієї рослини.

На деяких видах рослин, зокрема на частусі, інфекція може вражати не лише листя, а й квітконоси, призводячи до їх викривлення та стерильності квіток.

Збудником доассансіозу є мікроскопічні гриби, що належать до роду Doassansia, які входять до групи сажкових грибів (порядок Doassansiales).

Це спеціалізовані облігатні паразити, які вражають переважно водні та прибережні рослини, проте зустрічаються і на інших трав’янистих культурах.

Життєвий цикл патогена включає формування теліоспор, зібраних у щільні групи — соруси, часто оточені шаром стерильних клітин.

Гриби цього роду характеризуються високою вибірковістю щодо господаря, що робить їх вузькоспеціалізованими патогенами.

Поширення інфекції в агроценозах здійснюється переважно за допомогою спор, що переносяться водою, вітром або комахами.

Розвитку доассансіозу максимально сприяють умови підвищеної вологості, характерні для місць зростання водних та навколоводних рослин.

Температурний режим у діапазоні від 18 до 25 градусів Цельсія є оптимальним для активного проростання спор та подальшого зараження тканин рослин.

Густі, погано провітрювані посадки створюють сприятливий мікроклімат із застійним повітрям, що пришвидшує поширення спор.

Наявність крапельно-рідкої вологи на поверхні листків є критичним фактором, необхідним для успішного впровадження інфекційного початку в тканини господаря.

Сівозміна та режим зволоження ґрунту відіграють вирішальну роль у накопиченні інфекційного фону, оскільки спори патогена можуть зберігати життєздатність у залишках рослин.

Шкода від доассансіозу полягає насамперед у пригніченні загального росту та розвитку уражених культур, що веде до зниження врожайності.

Руйнування тканин листків призводить до зниження рівня накопичення поживних речовин, що критично для коренеплідних або зернових культур.

Масове ураження посівів може викликати передчасну загибель надземної частини рослини, що послаблює імунітет усієї популяції.

У декоративних культур доассансіоз значно знижує товарну цінність та естетичну привабливість, роблячи їх непридатними для використання.

Економічні збитки також пов'язані з витратами на проведення захисних заходів та необхідністю видалення уражених рослин з ділянки.

Першочерговим заходом профілактики є суворе дотримання агротехніки, включаючи якісну обробку ґрунту та заорювання рослинних залишків.

Важливим прийомом є своєчасна прополка бур'янів, які можуть виступати в ролі резервуарів інфекції поблизу культурних посівів.

Для зниження рівня зараження рекомендується використання стійких сортів або гібридів, а також дотримання оптимальних строків сівби.

У разі виявлення перших ознак хвороби необхідно проведення хімічних обробок фунгіцидами системної або контактної дії, рекомендованими для боротьби з сажковими грибами.

• Дотримання сівозміни.
• Видалення та знищення заражених рослинних решток.
• Контроль рівня вологості в посівах.
• Застосування мідьвмісних препаратів для запобігання спороношенню.