Диплодіоз кукурудзи

Перші зовнішні ознаки хвороби проявляються у вигляді білого нальоту грибниці на качанах, який починається від їх основи.

Качани поступово стають крихкими, тьмяніють, а зерна всередині них втрачають вологу, стають зморщеними та набувають сірого або коричневого кольору.

На поверхні обгорток, стебел та нижніх вузлів рослини з’являються дрібні чорні крапки — це пікніди гриба, які є ключовим діагностичним показником.

При ураженні стебла воно стає м’яким всередині, тканина серцевини руйнується, що призводить до втрати тургору та вилягання посівів.

• Білий ватоподібний наліт на качанах.
• Поява дрібних чорних крапок (пікнід) на тканинах.
• Передчасне в'янення рослин та висихання обгорток.
• Руйнування тканин стебла та вилягання кукурудзи.
• Потемніння та зморщування зерна в качані.

Збудником диплодіозу є сумчастий гриб Stenocarpella maydis (синонім Diplodia maydis), який є одним із найнебезпечніших патогенів цієї культури.

Гриб зберігається у вигляді міцелію та пікнід на уражених рештках стебел та качанів кукурудзи, які залишаються на полі після збирання врожаю.

Основна шкода завдається конідіями, які утворюються у пікнідах і переносяться краплями дощу або вітром на здорові рослини під час вегетації.

Патоген проникає в тканини через механічні пошкодження або через прикореневу зону, після чого починає інтенсивно розвиватися в судинній системі.

Тривалість життєвого циклу гриба залежить від погодних умов, а первинне зараження часто починається ще на ранніх фазах розвитку рослини, хоча симптоми стають помітними пізніше.

Висока вологість повітря та достатня кількість опадів у липні-серпні є головними факторами, що провокують масове поширення диплодіозу.

Температурні показники у межах +22...+28°C є найбільш сприятливими для активного спороношення та проростання конідій збудника.

Порушення сівозміни, коли кукурудза вирощується на одному місці багато років поспіль, веде до критичного накопичення інфекції в ґрунті.

Недостатня вентиляція в загущених посівах створює мікроклімат, який сприяє тривалому утриманню вологи на поверхні рослин.

Пошкодження стебел шкідниками (кукурудзяний метелик) значно полегшує проникнення гриба в тканини рослини.

Хвороба суттєво зменшує загальну врожайність зерна через недорозвиненість качанів та руйнування внутрішньої структури стебла.

Якість зібраного зерна знижується через його низьку масу та можливе накопичення мікотоксинів, які негативно впливають на тварин.

Уражені качани погано обмолочуються, що призводить до великих втрат під час проходження через комбайн.

Вилягання посівів через ламкість стебел ускладнює роботу збиральної техніки та вимагає додаткових витрат на збирання.

Гриб продовжує розвиватися під час зберігання, що призводить до псування великих партій зерна на складах та елеваторах.

Вибір гібридів із генетичною стійкістю до диплодіозу є основою стратегії захисту посівів від цього патогену.

Ретельне переорювання полів після збирання кукурудзи дозволяє загорнути інфіковані рештки глибоко в ґрунт, де вони швидше перегнивають.

Дотримання науково обґрунтованої сівозміни з вирощуванням кукурудзи на тому самому полі не раніше ніж через 3 роки.

Застосування якісного протруйника насіння забезпечує захист сходів від ґрунтової інфекції на ранніх етапах розвитку.

Контроль за чисельністю шкідників, що пошкоджують стебла, значно знижує ймовірність інфікування рослин грибом.