Динофлагеляти

Вони є одноклітинними організмами, що володіють двома джгутиками, які забезпечують їхню рухливість у водному середовищі, де розвиваються рослини.

З біологічної точки зору ці організми мають складну клітинну структуру та здатні до фотосинтезу, що дозволяє їм швидко колонізувати відкриті та закриті водойми.

Хоча вони не є інфекційними паразитами в класичному розумінні, їхня присутність у поживних розчинах створює токсичний фон для кореневої системи сільськогосподарських культур.

Вони належать до спільноти фітопланктону, який може спричиняти явище «цвітіння води», що негативно впливає на якість води для фертигації.

Розвиток динофлагелят стимулюється надлишком мінеральних добрив, зокрема фосфатів та нітратів, що потрапляють у воду під час підготовки поживних сумішей.

Висока інтенсивність освітлення в теплицях, особливо при роботі з досвічуванням, сприяє активному фотосинтезу цих організмів.

Стабільна температура води від 20 до 25 градусів Цельсія є ідеальним середовищем для стрімкого розмноження та виходу в масу.

Відсутність належного руху води або її застій у технічних вузлах установок сприяє утворенню біологічних плівок.

Зниження вмісту кисню у воді в нічний час створює додатковий стрес для культур, що ще більше посилює вплив токсинів динофлагелят.

Основна шкода для рослин полягає у виробленні біологічно активних речовин, які діють як інгібітори росту для кореневих волосків.

Через вплив цих токсинів рослини стають менш стійкими до інших захворювань, оскільки коренева система виявляється послабленою.

Цвітіння води призводить до швидкої зміни показників кислотності (pH), що робить поживні елементи недоступними для засвоєння рослинами.

Забруднення систем поливу біомасою цих організмів призводить до виходу з ладу крапельних ліній та форсунок, що порушує технологічний цикл вирощування.

У випадках масового розвитку динофлагелят спостерігається пожовтіння листя та загальне зниження продуктивності сільськогосподарських культур.

Ефективним методом є встановлення систем УФ-опромінення для знезараження води, що використовується для живлення рослин.

Необхідно регулярно проводити повну дезінфекцію робочих ємностей та труб, щоб видалити органічні залишки та запобігти заселенню водоростями.

Рекомендується використання спеціалізованих фільтрів, які можуть затримувати дрібні мікроорганізми та їхні цисти.

Хімічний контроль включає застосування дозволених у тепличному господарстві альгіцидів з дотриманням регламентів використання.

• Регулярний контроль складу води
• Механічна очистка систем подачі води
• Використання затінення для баків з водою
• Впровадження систем ультрафільтрації
• Моніторинг показників pH та EC