Дазисцифоз

Збудник належить до порядку Helotiales. Гриб розвивається у тканинах кори та камбію, порушуючи фізіологічні процеси живлення рослини.

Розмноження патогена відбувається за допомогою аскоспор, які активно переносяться повітряними масами та краплями вологи на великі відстані.

Біологічною особливістю збудника є формування апотеціїв — плодово-спорових тіл чашоподібної форми, що мають характерне волосисте опушення.

Гриб здатний зберігати життєздатність у корі заражених дерев протягом тривалого часу, що робить його вкрай небезпечним для молодих лісових культур.

Основним зовнішнім проявом хвороби є утворення виразок (ракових ран) на гілках та стовбурах дерев, що супроводжується виділенням смоли.

У місцях ураження кора поступово відмирає, розтріскується та опадає, оголюючи деревину. Це призводить до серйозних структурних пошкоджень.

На краях ран утворюється наплив тканини — каллюс, який є спробою рослини локалізувати грибницю, проте часто це не зупиняє розвиток хвороби.

На поверхні ураженої ділянки в умовах вологості можна помітити дрібні плодові тіла гриба, забарвлені у яскраві жовто-помаранчеві відтінки.

• Смолисті виразки на стовбурі
• Відмирання окремих гілок
• Поява яскравих помаранчевих чашечок гриба
• Зміна кольору хвої на жовтий
• Деформація кори в зоні інфекції

Розвиток патогена тісно пов'язаний із рівнем вологості. Тривалі затяжні дощі створюють ідеальні умови для проростання спор гриба на поверхні рослин.

Загущені посіви та відсутність догляду за насадженнями призводять до поганого провітрювання крон, що сприяє накопиченню вологи та розвитку інфекції.

Наявність механічних пошкоджень, морозобоїн або уражень іншими шкідниками відкриває прямий шлях для проникнення грибниці в тканини дерева.

Несприятливі екологічні умови, такі як забруднення повітря або дефіцит поживних речовин у ґрунті, послаблюють опірність рослин до патогенів.

Зимові відлиги та пізні весняні заморозки часто стають тригером для активізації процесів гниття, що пов'язані з розвитком цього гриба.

Шкодочинність дазисцифозу полягає в передчасному всиханні дерев, що призводить до зменшення щільності лісових насаджень та втрати декоративності.

Ураження центрального провідника у молодих дерев призводить до викривлення стовбура та зниження якості майбутньої деревини.

Інфекція здатна повністю знищити молоді посадки в розсадниках, що зумовлює великі економічні втрати для лісогосподарських підприємств.

Хворе дерево стає сприятливим середовищем для розмноження вторинних шкідників, що значно ускладнює процес лікування та відновлення насаджень.

Поширення хвороби в лісопарках вимагає великих витрат на санітарні заходи та очищення територій від сухостою.

Основним заходом профілактики є вибір здорового садивного матеріалу та дотримання оптимальної густоти посадки дерев на ділянці.

Регулярне проведення санітарних рубок, під час яких видаляються заражені дерева, дозволяє суттєво знизити джерело інфекції в насадженні.

При локальних пошкодженнях проводиться вирізання ураженої ділянки кори з подальшою обробкою місця зрізу антисептичними розчинами.

Важливим є дотримання балансу добрив, оскільки надлишок азоту може знижувати стійкість хвойних до грибкових захворювань.

Профілактичне обприскування фунгіцидами в критичні періоди вегетації може бути ефективним у боротьбі з поширенням спор збудника.