Ціатус

Збудником стану, який асоціюється з наявністю цих грибів, є міцелій, здатний руйнувати лігнін та целюлозу. Хоча вони рідко є первинними паразитами, їх наявність свідчить про проблеми в агротехніці.

Гриб розмножується за допомогою перидиол — дрібних «яєчок», що містяться всередині плодового тіла у формі келиха. Спори поширюються ударами крапель дощу, які розкидають перидиоли на значну відстань.

Мікологічна класифікація відносить цей рід до порядку Агарикальні. Вони ведуть переважно сапрофітний спосіб життя, споживаючи відмерлу органіку, але створюють конкуренцію корисним мікроорганізмам.

Їх біологічна активність тісно пов'язана з наявністю вологої мульчі або деревних залишків, що слугують субстратом для інтенсивного росту грибниці.

Головною зовнішньою ознакою появи Cyathus на полі є специфічні плодові тіла у формі маленьких чашечок або келишків висотою до 1 см, що мають сіро-коричневе забарвлення.

Наявність гриба часто супроводжується появою білуватих ниток міцелію на поверхні ураженого субстрату — соломи, сіна або деревної тріски, що використовується для мульчування.

Уражена тканина рослин швидко втрачає структуру, стає ламкою та темніє через ферментативне руйнування целюлози грибними ферментами.

Гриби часто утворюють щільні групи на вологих, затінених ділянках ґрунту або на нижніх частинах стебел рослин, що контактують із землею.

Поява плодових тіл поблизу культурних рослин зазвичай збігається з періодами частих дощів, які створюють ідеальний мікроклімат для розвитку грибної колонії.

Для активного розвитку грибів роду Cyathus необхідна висока вологість повітря та субстрату, а також накопичення неперегнилих залишків рослин у верхньому шарі ґрунту.

Оптимальна температура для колонізації субстрату становить від +15°C до +25°C. Гриб віддає перевагу пухким ґрунтам, багатим на органіку, що повільно розкладається.

Відсутність правильної сівозміни та залишення пожнивних решток на поверхні поля сприяють накопиченню інокулюму в ґрунті.

Загущені посіви, що обмежують аерацію, створюють умови для переходу міцелію з органічних залишків на ослаблені частини культурних рослин.

Погане дренування ділянки, що призводить до застою води, провокує масову появу цих грибів, оскільки вони потребують постійного зволоження для розвитку.

Основна шкода від Cyathus полягає в конкуренції за поживні речовини в ґрунті та деградації органічних добрив, які мали б живити культурні рослини.

Розкладаючи мульчу завчасно, гриб позбавляє ґрунт захисного шару, що призводить до пересихання землі та розвитку ерозійних процесів.

Хоча гриб рідко вбиває здорові рослини, він може уражати ослаблені екземпляри, спричиняючи гниття кореневої шийки або нижнього листя при прямому контакті.

Масове розмноження «грибів-келишків» у теплицях може призвести до псування садивного матеріалу та сприяти розвитку вторинних бактеріальних інфекцій.

Присутність значної кількості міцелію у прикореневій зоні може пригнічувати розвиток корисної ґрунтової мікрофлори, сповільнюючи ріст культур.

Першочерговим заходом боротьби є вчасне видалення та глибока заорка рослинних решток, що позбавляє гриб субстрату для живлення та розмноження.

Необхідно суворо дотримуватися сівозміни, чергуючи культури так, щоб уникати накопичення специфічних органічних відходів в одному місці.

Покращення аерації ґрунту через розпушування та оптимізація поливу допомагають зменшити вологість поверхні, що унеможливлює плодоношення гриба.

Використання біологічних фунгіцидів на основі грибів-антагоністів (наприклад, Trichoderma) ефективно пригнічує ріст міцелію Cyathus у ґрунті.

При масштабному ураженні рекомендується вапнування ґрунту для зміни рівня pH, що знижує активність більшості сапротрофних грибів.