Клястероспоріоз

Гриб зберігається у вигляді грибниці в корі уражених гілок, у бруньках та на опалому листі протягом несприятливого періоду.

Розмноження відбувається за допомогою конідій, які переносяться дощем та вітром на здорові тканини рослини під час вегетації.

Патоген здатний інфікувати рослини протягом тривалого часу, пристосовуючись до різних кліматичних умов регіону.

Біологічний цикл гриба тісно пов'язаний з вологістю, що забезпечує швидке поширення спор у вологому середовищі саду.

Характерною ознакою є поява на листках дрібних плям червонувато-бурого кольору з темною облямівкою по краях.

Через певний час уражена тканина випадає, утворюючи характерні наскрізні отвори, тому хворобу часто називають дірчастою плямистістю.

На пагонах з'являються червоні плями, які з часом перетворюються на виразки, що супроводжуються рясним виділенням камеді.

Уражені плоди вкриваються дрібними втиснутими плямами, що робить їх деформованими та непридатними для вживання або продажу.

Нирки уражених дерев часто чорніють і гинуть, що значно знижує врожайність та призводить до поступового висихання гілок.

Сприятливими для розвитку гриба є тривала волога погода, часті тумани та помірні температури навесні.

Оптимальні показники температури для проростання спор гриба становлять від +15 до +22 градусів за Цельсієм.

Загущені посадки, де відсутня нормальна вентиляція крони, створюють ідеальні умови для накопичення та розмноження патогену.

Відсутність догляду за деревами, зокрема наявність сухих гілок та ран на корі, сприяє прогресуванню хвороби.

Весняне зрошення або надмірні опади під час розпускання бруньок різко підвищують ризик масового зараження в саду.

Клястероспоріоз призводить до значного передчасного опадання листя, що послаблює дерево та погіршує процес накопичення цукрів.

Пошкодження гілок камедетеченням негативно впливає на провідну систему дерева, поступово виснажуючи його життєві сили.

Якість плодів знижується, а їхня врожайність падає, що спричиняє серйозні збитки для садівників та промислових господарств.

Сильне ураження може призвести до відмирання скелетних гілок і всього дерева протягом кількох років при відсутності лікування.

Хвороба робить рослини більш сприйнятливими до інших видів патогенів та несприятливих зимових умов через загальне ослаблення.

Основою боротьби є щорічна санітарна обрізка заражених пагонів та їх обов'язкове спалювання для зменшення кількості інфекції.

Застосування фунгіцидів на основі міді є обов'язковим у періоди до розпускання бруньок та після цвітіння дерев.

Лікування ран на стовбурах передбачає ретельне очищення та обробку дезінфікуючими розчинами з подальшим нанесенням садового вару.

Важливо уникати надмірного азотного підживлення, оскільки це стимулює швидкий ріст пагонів, які стають вразливими до гриба.

• Регулярне прибирання опалого листя восени.
• Використання лише здорового посадкового матеріалу.
• Дезінфекція садових інструментів після роботи з хворими деревами.