Кортицієві гриби

Ці організми мають характерні плодові тіла, що щільно прилягають до субстрату, нагадуючи плівки або нальоти. Патоген проникає в рослину через механічні пошкодження, спричинені морозом, інструментами або шкідниками.

Міцелій гриба поширюється в камбії та лубі, порушуючи рух поживних речовин та води всередині стовбура. Це призводить до поступового відмирання тканин і послаблення дерева.

Розмноження відбувається за допомогою спор, які поширюються потоками повітря та краплями дощу. Велика кількість видів цієї групи здатна тривалий час виживати в несприятливих умовах, очікуючи на момент ослаблення дерева.

Наявність ферментів, що розщеплюють лігнін, робить ці гриби надзвичайно небезпечними для довговічності скелетних гілок у садівництві та лісовому господарстві.

Головним симптомом зараження є поява на стовбурах та гілках плям у вигляді нальотів, які можуть бути білого, кремового або охристого кольору. Вони часто мають щільну, воскоподібну або шкірясту структуру.

Кора в місцях пошкодження стає крихкою, розтріскується і починає відставати від деревини. Поступово на цих ділянках утворюються виразки, які не гояться і з часом поглиблюються.

Уражені гілки виглядають пригніченими, листя на них може передчасно жовтіти або опадати. Знижується загальний приріст деревини, дерево втрачає свою здатність до нормальної вегетації.

При візуальному огляді можна помітити, що ділянки зараження постійно розширюються, особливо в умовах підвищеної вологості. У занедбаних випадках дерево може повністю засохнути за кілька сезонів.

Під корою, де розвивається грибниця, часто виявляється некроз тканин, що свідчить про активний патологічний процес, який руйнує провідну систему дерева.

Основним фактором розвитку хвороб є висока вологість повітря, яка спостерігається під час тривалих опадів або туманів. Волога є обов'язковою умовою для проростання спор на поверхні кори.

Загущені крони дерев, які погано провітрюються, створюють оптимальний мікроклімат для колонізації грибами. Відсутність належного догляду за насадженнями призводить до посилення агресивності патогену.

Наявність ран після обрізки без належної обробки є головним шляхом потрапляння інфекції всередину рослини. Гриби легко заселяють місця з порушеною захисною тканиною кори.

Дерева, що перебувають у стані фізіологічного стресу через несприятливі погодні умови або нестачу мінерального живлення, стають легкою здобиччю для кортицієвих грибів.

Вік насаджень також має значення, адже стара кора з численними тріщинами є найкращим місцем для закріплення і подальшого розвитку грибних тіл.

Шкодочинність кортицієвих грибів полягає в поступовому знищенні скелетних гілок, що призводить до втрати архітектоніки крони та загибелі окремих частин або всього дерева.

Порушення обміну речовин у рослині призводить до зниження якості плодів, їх дрібнішання та передчасного опадання. Це завдає значних економічних збитків господарствам.

Інфекція знижує загальну зимостійкість насаджень, роблячи їх уразливими до низьких температур. Пошкоджені тканини не можуть нормально функціонувати навіть у сприятливі періоди.

Поширення спор у межах ділянки створює постійний ризик для здорових дерев. Це вимагає проведення постійних захисних заходів, що підвищує собівартість продукції.

Тривале ураження призводить до повної втрати продуктивного довголіття саду, що змушує власників завчасно видаляти насадження та оновлювати їх.

Ефективний захист базується на профілактиці: своєчасній та правильній обрізці, під час якої слід уникати травмування кори та оперативно дезінфікувати інструменти.

Усі місця зрізів необхідно обов'язково покривати садовим варом або спеціальними антисептичними засобами, що містять фунгіциди та мідні препарати.

Регулярна побілка вапном нижньої частини стовбурів та основ скелетних гілок є дієвим заходом проти розмноження грибів на поверхні кори.

Якщо вогнища хвороби вже з'явилися, слід проводити хірургічне видалення уражених ділянок до здорової деревини з наступною дезінфекцією та ізоляцією ран.

• Підтримання високого рівня агрофону для підвищення стійкості дерев.
• Обов'язкова утилізація (спалювання) хворих гілок та кори.
• Забезпечення провітрювання крони через правильне формування та обрізку.