Кортицієві гриби
Corticiaceae
Кортицієві гриби (лат. Corticiaceae) належать до великої групи базидіальних грибів, що найчастіше мешкають на органічних рештках. Багато видів з цієї родини мають паразитну природу, вражаючи кору та деревину живих рослин, що призводить до їх поступового виснаження.
Вміст розділу
Кортицієві гриби
Міцелій цих грибів має властивість проникати у глибокі тканини рослини, де він руйнує клітинні стінки, використовуючи лігнін та целюлозу як джерело живлення. Це призводить до ослаблення імунної системи рослини-господаря.
Розмноження відбувається шляхом утворення базидіоспор, які формуються на специфічних плодових тілах — корках або плівках. Ці спори здатні поширюватися на значні відстані за допомогою вітру або крапель дощу.
Життєвий цикл патогена тісно пов'язаний із рівнем вологості навколишнього середовища. У суху погоду грибниця може перебувати у стані спокою, проте при підвищенні вологості активність відновлюється з новою силою.
Систематика цих грибів дуже складна, оскільки морфологічні ознаки часто змінюються залежно від умов живлення. Це робить ідентифікацію патогенів на полі важким завданням для агрономів.
Перші ознаки ураження проявляються у вигляді світлих плям на корі дерев або стеблах кущів. Згодом ці плями розростаються у щільну шкірясту плівку, яка може бути білого, кремового або сіруватого кольору.
Пошкоджені ділянки кори втрачають свою еластичність, починають тріскатися та відшаровуватися. Під шаром грибниці деревина стає м'якою, втрачає колір та поступово перетворюється на трухляву масу.
Спостерігається уповільнення росту пагонів, передчасне жовтіння та опадання листя. У критичних випадках відбувається повне відмирання гілок через перекриття шляхів постачання води та поживних речовин.
Під час вологої погоди на поверхні плодових тіл можна помітити характерний наліт, який при дотику нагадує вологу тканину. У деяких випадках спостерігається виділення крапель рідини, що містять спори.
На ранніх стадіях хвороба може протікати приховано. Лише при детальному огляді можна виявити ледь помітне ущільнення або зміну текстури кори, яка виділяється на фоні здорових тканин.
Основним драйвером розвитку хвороби є надмірна вологість повітря та ґрунту. Місця з обмеженою циркуляцією повітря, такі як загущені сади, створюють найкращий мікроклімат для проростання спор.
Оптимальна температура для розвитку кортицієвих грибів знаходиться в межах +15...+25 градусів. Проте багато видів виявляють стійкість до помірних коливань температури, що дозволяє їм розвиватися тривалий час.
Наявність ран на корі є критичним фактором. Будь-яке пошкодження від інструментів, морозобоїни або сліди життєдіяльності комах слугують вхідними воротами для грибної інфекції.
Занедбані ділянки, де залишається багато гнилої деревини, слугують постійним резервуаром інфекції. Спори можуть зберігатися у ґрунті та на рештках рослин протягом декількох сезонів.
Полив дощуванням у вечірній час сприяє тривалому утриманню вологи на поверхні стовбурів. Це значно підвищує ймовірність зараження рослин, що знаходяться поблизу осередку хвороби.
Шкодочинність полягає у прогресуючому руйнуванні деревини, що робить рослину нежиттєздатною. У плодових садах це призводить до значного зниження врожайності та втрати якості плодів.
Уражені культури стають менш стійкими до зимових морозів та літніх посух. Втрата цілісності стовбура призводить до зниження міцності рослини, що загрожує її зламом під час вітру.
Хвороба має здатність поширюватися на сусідні здорові рослини, що створює небезпеку для всієї плантації. Втрати можуть досягати 30–50% від загальної кількості насаджень у разі відсутності боротьби.
Тривала присутність гриба в саду призводить до виснаження ґрунту через накопичення токсинів, що виділяються при розкладанні деревини. Це ускладнює подальшу висадку нових культур на цій же ділянці.
Економічні збитки також включають високі витрати на заміну загиблих рослин та проведення дезінфекційних заходів. Робота з ураженими ділянками потребує додаткових трудових ресурсів.
Санітарна обрізка є першочерговим завданням. Усі уражені гілки необхідно видаляти з захопленням 5-10 см здорової тканини, після чого негайно спалювати для знищення джерела спор.
Використання фунгіцидів контактної дії, особливо тих, що містять мідь, є ефективним профілактичним засобом. Обробки слід проводити навесні та восени в період спокою рослин.
Правильна агротехніка, включаючи проріджування крон для кращого освітлення та вентиляції, значно знижує ризик зараження. Також важливо забезпечити оптимальний режим живлення рослин.
Дезінфекція ножів та пилок спиртовими розчинами після кожного контакту з хворою рослиною є запорукою стримування епіфітотії. Чистий інструмент рятує здорові екземпляри від зараження.
У випадках сильного ураження необхідно проводити радикальне лікування, аж до видалення дерева з коренем. Важливо також обробити місце видалення антисептиком для запобігання поширенню грибниці в ґрунті.