Кораломіцетна гниль

Гриб зберігається у вигляді грибниці або спеціальних плодових тіл — перитеціїв, які зазвичай мають яскраво-червоне забарвлення. Вони є джерелом інфекції для нових рослин протягом усього вегетаційного періоду.

Інфекція поширюється через заражений ґрунт, інструменти, воду для поливу або рослинні рештки, на яких гриб може вести сапротрофний спосіб життя, накопичуючи інокулюм.

Процес зараження зазвичай починається з проникнення грибниці в кореневу систему через мікротріщини або рани. Після цього патоген просувається вгору по провідних судинах стебла.

Біологія гриба дозволяє йому активно розвиватися при ослабленні імунітету рослини, що часто трапляється через неправильний догляд або дію несприятливих абіотичних факторів.

Першими ознаками хвороби є втрата тургору листям, яке починає в’янути навіть за умови достатнього поливу. Це свідчить про порушення водопостачання внаслідок пошкодження судин кореня.

При огляді прикореневої частини часто виявляється потемніння та розм’якшення кори. Тканини під корою набувають бурого кольору та поступово відмирають, що призводить до загального пригнічення рослини.

На уражених ділянках можна помітити дрібні плодові тіла гриба — перитеції, що виглядають як крихітні коралово-червоні або помаранчеві вирости, зібрані у групи.

Розріз стебла або кореня демонструє темні плями або кільця, що вказує на некроз провідної системи. Це блокує надходження поживних речовин від коренів до надземної частини.

На фінальних стадіях хвороби коренева система майже повністю згниває, рослина легко витягується з ґрунту і гине через повне припинення фізіологічних процесів.

Висока вологість ґрунту та повітря є головним фактором активного розвитку Corallomycetella repens. Застій води біля основи стебла створює ідеальні умови для проростання спор.

Помірні температури сприяють найшвидшому поширенню патогена. Гриб особливо агресивно поводиться в умовах, коли рослини перебувають у стані стресу через нестачу світла або кисню в ґрунті.

Погана аерація ґрунту, характерна для важких суглинистих типів, затримує розвиток корисної мікрофлори, що дає грибу перевагу в колонізації середовища.

Агротехнічні помилки, зокрема надмірне підживлення азотом, призводять до формування надто ніжних тканин, які легше уражаються патогеном.

Наявність неперепрілої органіки, як-от гною або рослинних залишків, слугує поживним субстратом для патогена, збільшуючи ризик зараження культурних рослин.

Хвороба завдає величезної шкоди декоративним та плодовим культурам, часто призводячи до повної загибелі молодих саджанців у розплідниках.

Масове поширення інфекції може призвести до втрати цілих колекцій рослин, оскільки ефективних методів лікування на пізніх стадіях майже не існує.

Економічний збиток включає не лише вартість загиблих рослин, а й витрати на проведення дезінфекції ґрунту та неможливість використовувати ділянку для вирощування певних культур.

Постійне накопичення збудника в ґрунті змушує агрономів змінювати сівозміни та переходити на використання стійких, але часто менш прибуткових сортів.

У закритому ґрунті шкодочинність зростає через стабільні показники вологості та температури, що створює сприятливий фон для цілорічного розвитку грибниці.

Профілактика є основою контролю захворювання. Важливо ретельно дотримуватися сівозміни, не висаджуючи сприйнятливі культури на заражені площі протягом декількох років.

При виборі посадкового матеріалу слід віддавати перевагу лише здоровим саджанцям, проводячи їх передпосадкову обробку фунгіцидами для захисту від кореневих гнилей.

Видалення та спалювання уражених примірників разом із частиною ґрунту дозволяє локалізувати джерело інфекції та запобігти її розповсюдженню по всій ділянці.

Оптимізація режиму поливу та облаштування дренажу допоможуть підтримувати вологість ґрунту на рівні, що перешкоджає розвитку гриба.

Внесення біопрепаратів на основі триходерми допомагає сформувати в ґрунті захисний бар'єр, оскільки цей корисний гриб активно витісняє патоген Corallomycetella repens.