Кокомікоз

Основним джерелом інфекції є опале листя, у якому гриб проводить зиму. Навесні з апотеціїв, що розвинулися в листі, відбувається викид спор, які розносяться вітром.

Вторинне зараження відбувається конідіями, які утворюються на нижньому боці листків протягом літа. У вологу погоду вони легко поширюються краплями дощу або комахами.

Міцелій гриба може розвиватися як усередині тканин листка, так і на поверхні, проникаючи в продихи, що ускладнює боротьбу з інфекцією на пізніх стадіях.

Патоген здатний швидко адаптуватися до умов середовища, тому стратегія захисту повинна базуватися на комплексних заходах та регулярному моніторингу.

Першим симптомом є дрібні червонувато-бурі крапки на верхньому боці листка. З часом вони збільшуються та зливаються в одне велике ураження.

На звороті листка з'являється характерний біло-рожевий наліт, що складається зі скупчення спор. Листя починає жовтіти або червоніти передчасно.

Масове опадіння листя починається вже в липні або серпні, що є типовою ознакою сильного зараження саду кокомікозом.

На плодах можна спостерігати вдавлені плями, які роблять їх непридатними для споживання. Плоди можуть зупинятися в рості та засихати прямо на гілках.

Молоді пагони можуть вкриватися виразками, що призводить до їхнього ослаблення та подальшого відмирання під час зими.

Сприятливим середовищем для розвитку гриба є тепла дощова погода. Висока вологість повітря та тривалі опади створюють умови для вивільнення спор.

Загущені посадки, де відсутня нормальна циркуляція повітря, накопичують вологу довше, що значно прискорює процес зараження та поширення хвороби.

Недбале ставлення до гігієни саду, зокрема залишення опалого листя під кроною, гарантує повернення інфекції наступного сезону.

Недостатнє сонячне освітлення всередині крони дерева також сприяє розвитку патогену, оскільки ультрафіолет згубно діє на спори гриба.

Різка зміна температури та стресові умови для рослини знижують її природний опір, роблячи її більш вразливою до атаки Blumeriella jaapii.

Головна небезпека полягає в передчасному листопаді. Рослина втрачає здатність до фотосинтезу, що виснажує її енергетичні запаси перед зимою.

Дерева, що втратили листя влітку, значно частіше підмерзають взимку, оскільки не встигають підготуватися до низьких температур.

Врожайність знижується через ураження зав’язі та погіршення якості плодів. У занедбаних випадках можлива повна втрата врожаю.

Пошкоджені дерева стають слабкими, що робить їх чутливими до інших шкідників та хвороб, включаючи вторинні інфекції деревини.

Постійне ураження призводить до поступової загибелі дерева протягом 3–5 років, якщо не проводити жодних заходів боротьби.

Найважливішою дією є збір та знищення (спалювання або глибоке закопування) всієї опалої листяної маси восени.

Використання фунгіцидів на основі міді до розпускання бруньок та після цвітіння є базовим стандартом захисту кісточкових культур.

Формування крони з гарною вентиляцією дозволяє листям швидше висихати після дощу, що обмежує можливість проростання спор.

Внесення збалансованих добрив та забезпечення достатнього поливу підтримують імунітет рослини на високому рівні.

• Використання сучасних системних препаратів у критичні фази розвитку.
• Висадка стійких сортів вишні та черешні.
• Регулярна санітарна обрізка хворих пагонів.