Ріжки сорго

Життєвий цикл гриба починається з проростання склероціїв у ґрунті, де утворюються спори, що розносяться вітром або комахами до приймочок маточок рослини.

Грибкова інфекція проникає в зав’язь, де заміщує рослинні тканини своїм міцелієм, перешкоджаючи формуванню повноцінного зерна.

Протягом сезону гриб утворює склероції (ріжки) темно-коричневого кольору, які є покоїться стадією патогена та джерелом зараження в наступні роки.

Відомо, що Claviceps sorghi здатний тривалий час зберігати життєздатність у ґрунті, що робить боротьбу з ним комплексною агротехнічною задачею.

Основним симптомом є виділення медової роси — крапель липкої цукристої рідини, що виступають з уражених колосків у фазі цвітіння.

Ця рідина містить безліч конідій гриба, які розносяться на сусідні здорові рослини, що призводить до швидкого поширення інфекції по всьому полю.

З часом на місці квіток формуються характерні склероції, які мають вигляд темних, твердих утворень, що значно виступають за межі лусочок колоска.

Метелка сорго набуває неохайного вигляду, вона стає клейкою, а наліт на ній може темніти через розвиток вторинної сапрофітної мікрофлори.

Візуально хворобу найлегше виявити в період цвітіння та дозрівання, коли на фоні жовтіючих колосків виділяються чорні тверді склероції.

Для розвитку патогена ідеальними є помірні температури (від +15°C до +20°C) та висока вологість повітря, особливо під час цвітіння культури.

Часті дощі, тумани або зрошення сприяють інтенсивному утворенню та розповсюдженню конідій, що різко підвищує рівень ураження посівів.

Розтягнутість фази цвітіння через нерівномірний розвиток рослин подовжує період, протягом якого сорго залишається максимально чутливим до зараження.

Наявність великої кількості бур'янів-злаків навколо поля слугує резерватором інфекції, звідки патоген мігрує на культурні рослини.

Недостатня вентиляція в густих посівах за умов високої вологості створює локальний мікроклімат, максимально сприятливий для розмноження гриба.

Хвороба завдає значних економічних збитків через пряме зниження врожаю зерна, яке заміщується безплідними склероціями гриба.

Зерно, змішане зі склероціями, містить токсичні алкалоїди, тому воно стає небезпечним для вживання в їжу та використання як корм для тварин.

Порушується процес формування метелки, що може призвести до загального ослаблення рослини та її передчасного відмирання при сильному ураженні.

Виникають додаткові витрати на очищення товарного зерна, оскільки склероції мають бути повністю видалені для відповідності стандартам якості.

В окремих випадках споринья робить партію зерна повністю некондиційною, що призводить до відмови від реалізації врожаю та фінансових втрат агропідприємства.

Першочерговим заходом є використання лише якісного протруєного насіннєвого матеріалу, очищеного від склероціїв за допомогою спеціальних сепараторів.

Дотримання сівозміни з поверненням сорго на поле не раніше ніж через 3 роки дозволяє значно знизити інфекційний фон у ґрунті.

• Ретельна оранка з глибоким закладенням залишків.
• Боротьба з бур'янами, що є носіями гриба.
• Використання стійких гібридів сорго.
• Просторова ізоляція від заражених площ.
• Застосування фунгіцидів лише за умови суворого дотримання регламентів.

Моніторинг полів у період цвітіння дозволяє своєчасно оцінити ступінь ризику та вжити профілактичних заходів для обмеження поширення патогена.

Дотримання технології вирощування, зокрема висів у оптимальні строки, забезпечує швидке та дружне цвітіння, що мінімізує вразливість посівів.