Клястероспоріоз

Інфекція перезимовує у вигляді грибниці в уражених гілках, бруньках та в камеді, що виділяється з місць пошкоджень на корі дерева.

Навесні, під час дощів та високої вологості, гриб починає виділяти конідії, які розносяться вітром, дощовими краплями та комахами на нові пагони.

Патоген проникає в рослинні тканини через продихи або пошкодження епідермісу, після чого починає інтенсивно розмножуватися всередині клітин.

Розвиток гриба відбувається хвилеподібно, тому за сприятливих погодних умов хвороба може вразити значну частину крони за досить короткий проміжок часу.

Перші ознаки хвороби з'являються на листках у вигляді дрібних плям бурого або червонуватого кольору з характерною темною облямівкою по краях.

Через певний час уражена тканина в центрі плями висихає і випадає, залишаючи після себе чисті наскрізні дірки, через що хворобу називають дірчастою плямистістю.

На пагонах з'являються червоні плями, які згодом перетворюються на виразки, що призводять до витікання камеді — густої та липкої рідини.

Плоди також страждають: на них утворюються вдавлені плями, які деформують поверхню, роблячи плід непривабливим та непридатним для зберігання.

Уражені бруньки стають чорними і блискучими, вони часто не розпускаються або відмирають ще до початку активного вегетаційного періоду.

Основним чинником розвитку гриба є тривала волога погода навесні, особливо в період розпускання бруньок та цвітіння дерев.

Оптимальна температура для розвитку спор становить від +15 до +25 градусів, що збігається з періодом активного росту зеленої маси.

Загущені посадки, де відсутня нормальна циркуляція повітря, створюють умови для накопичення інфекції та тривалого зволоження листя.

Пошкоджені морозом або обрізкою дерева набагато швидше піддаються атаці збудника, оскільки гриб легко знаходить вхідні ворота через тріщини.

Відсутність санітарних заходів, таких як прибирання опалого листя, створює резервуар для вторинного зараження саду на наступний рік.

Масове опадіння листків призводить до порушення процесу фотосинтезу, що значно ослаблює дерево і знижує його здатність до успішної перезимівлі.

Пошкодження гілок знижує врожайність та може призвести до їх повного всихання, якщо інфекція поширюється кільцеподібно навколо пагона.

Втрата врожаю через деформацію плодів та їх гниття на дереві призводить до великих економічних збитків у промислових та приватних садах.

Постійне виділення камеді виснажує рослину, роблячи її вразливою до вторинних інфекцій та нападу комах-шкідників.

Запущена стадія хвороби часто призводить до того, що дерево гине протягом кількох сезонів, втрачаючи здатність відновлюватися.

Система захисту базується на регулярному вирізанні хворих гілок із захопленням здорової тканини, з наступним обов'язковим спалюванням залишків.

Важливим заходом є обробка дерев фунгіцидами на основі міді на стадії зеленого конуса, що запобігає первинному зараженню спорами.

Під час вегетації проводять профілактичні та лікувальні обприскування системними препаратами, враховуючи регламенти використання та періоди очікування.

Збалансоване внесення добрив, зокрема калію, допомагає рослинам краще протистояти розвитку грибкових захворювань у несприятливі періоди.

• Регулярне проріджування крони для кращого освітлення.
• Дезінфекція інструментів після кожного дерева для запобігання поширенню інфекції.
• Видалення всіх сухих залишків з-під крони пізньої осені.
• Використання стійких до хвороб сортів під час закладання нового саду.