Хитридієві гриби

Особливістю цих організмів є утворення рухливих зооспор з одним джгутиком, які здатні до активного пересування у водному середовищі для пошуку здорових тканин господаря.

Вони є облігатними паразитами, життєдіяльність яких критично залежить від наявності капілярної вологи в ґрунті для успішного проростання та впровадження в корінь.

Найбільш відомим представником є збудник раку картоплі (Synchytrium endobioticum), який утворює в тканинах рослини специфічні спори, здатні виживати в несприятливих умовах.

Гриб не формує розвиненого міцелію, а живиться через ризоїди, що проникають у клітини господаря, викликаючи патологічні розростання тканин.

Основним симптомом ураження є утворення різноманітних наростів, галів та пухлин на коренях, бульбах, кореневищах та нижній частині стебел уражених рослин.

Патологічний процес супроводжується інтенсивним поділом та збільшенням розмірів клітин, що призводить до формування деформованих тканин, які нагадують суцвіття цвітної капусти.

У міру розвитку хвороби нарости втрачають свою щільну структуру, темніють і починають розкладатися, перетворюючись на джерело масового зараження ґрунту спорами.

Зовнішні ознаки ураження також включають загальне пригнічення рослини, пожовтіння листкової маси, передчасне в'янення та зупинку росту через пошкодження провідної системи.

На початкових стадіях хвороба може протікати приховано, що ускладнює своєчасну діагностику та вжиття термінових фітосанітарних заходів.

Розвиток патогенів цього класу активізується за умов високої вологості ґрунту, що є необхідною умовою для пересування зооспор від одного осередку до іншого.

Оптимальна температура для проростання спор та інфікування рослин коливається в межах +15...+20 градусів Цельсія, що відповідає кліматичним умовам більшості регіонів у весняний період.

Ґрунт виступає як основне місце накопичення інфекційного початку, де покояться спори гриба, зберігаючи вірулентність протягом багатьох років навіть без рослини-господаря.

Перенесення збудника в нові регіони відбувається з посадковим матеріалом, зараженим ґрунтом на сільськогосподарській техніці, з інструментами або потоками води.

Хитридієві гриби краще розвиваються на легких та середніх за механічним складом ґрунтах, де волога легше переміщується між частками землі.

Шкодочинність цих грибів полягає у знищенні товарних якостей урожаю, що робить його непридатним для тривалого зберігання та реалізації в роздрібній мережі.

Зараження полів призводить до накладення тривалого карантину, який обмежує вибір культур для вирощування на даних ділянках протягом тривалого періоду часу.

Патологічні зміни в кореневій системі порушують поглинання вологи та мінеральних речовин, що знижує загальну продуктивність рослин та їхню стійкість до інших хвороб.

Пошкоджені тканини стають легким входом для бактеріальних інфекцій, що може призвести до швидкої повної загибелі всього врожаю в місцях зберігання.

Висока здатність спор виживати в екстремальних умовах робить боротьбу з грибом надзвичайно складним та дорогим завданням для агровиробників.

Головним заходом боротьби є впровадження стійких сортів і гібридів, які мають генетичний захист проти специфічних рас патогена.

Важливим елементом є суворий фітосанітарний контроль посадкового матеріалу, який має надходити виключно з перевірених розплідників та зон, вільних від інфекції.

Сівозміна з використанням культур-фітосанітарів допомагає зменшити популяцію спор у ґрунті, хоча повна ерадикація патогена є практично неможливою.

Дезінфекція техніки після обробітку потенційно заражених полів запобігає поширенню гриба на чисті території господарства.

• Використання сидератів для оздоровлення ґрунтової мікрофлори.
• Регулярний огляд полів у період вегетації для видалення хворих екземплярів.
• Заборона використання зараженого гною для удобрення ґрунту.