Цетрарія

Лишайник закріплюється на поверхні кори, не проникаючи всередину живих тканин. Однак при інтенсивному розростанні він може повністю вкривати штамб дерева.

Ознакою ураження є поява специфічних наростів, які можуть мати вигляд розгалужених «кущиків». Часто лишайники з'являються на північних сторонах стовбурів, де вологість вища.

На відміну від грибкових інфекцій, цетрарія розвивається повільно. Вона не викликає швидкої загибелі дерева, але є маркером занедбаності саду.

Поверхня кори під шаром цетрарії може ставати вогкою, що призводить до швидшого руйнування зовнішнього шару стовбура.

Цетрарія є симбіотичним організмом, а не класичним патогеном. Вона виникла в результаті співіснування гриба та водорості, що дозволяє їй виживати на субстратах, де не ростуть інші рослини.

З агрономічної точки зору, цетрарія не паразитує на дереві в прямому розумінні. Вона використовує кору лише як місце для прикріплення та джерело вологи.

Розмножується цей організм спорами, які легко переносяться вітром на великі відстані. Також можливе розповсюдження фрагментами самого слані (тіла лишайника).

Поява цетрарії — це біологічний сигнал про те, що дерево втратило інтенсивність росту або має пошкоджену кору. Міцні дерева з активним поділом клітин рідко уражаються лишайниками.

Біологія лишайника передбачає високу стійкість до несприятливих умов середовища, тому він здатний існувати там, де гриби-паразити гинуть.

Критичним фактором для розвитку цетрарії є підвищена вологість навколишнього середовища. Густі крони та погана провітрюваність ділянки створюють сприятливі умови.

Затінення ділянки також стимулює ріст лишайників на корі. На сонячних, відкритих ділянках вони зустрічаються значно рідше через швидке висихання кори.

Старі дерева з грубою, розтрісканою корою є кращим субстратом для цетрарії. Мікротріщини дозволяють спорам легше закріпитися на поверхні.

Низький рівень догляду, відсутність обрізки та санітарної очистки штамбів призводять до накопичення лишайників у саду.

Чистота повітря є важливим показником, адже цетрарія не росте в умовах сильного забруднення, тому її наявність свідчить про непогану екологію.

Основна шкода від цетрарії полягає в тому, що її слань стає ідеальним місцем для перезимівлі шкідників саду. Там ховаються яйця та личинки багатьох комах.

Лишайник утримує вологу біля кори, що провокує розвиток гнильних процесів. Це створює умови для поселення на дереві справжніх паразитичних грибів.

Присутність значної кількості лишайників свідчить про загальне ослаблення імунної системи дерева, що призводить до падіння врожайності.

Закупорювання пір кори лишайником може дещо обмежувати газообмін стовбура, що негативно позначається на життєдіяльності дерева.

Естетичний вигляд саду при сильному ураженні цетрарією значно погіршується, що неприпустимо для декоративних насаджень.

Найбільш ефективним заходом є механічне видалення лишайників за допомогою щіток на довгих ручках. Роботу краще проводити у вологу погоду.

Регулярне білення дерев вапном або спеціальними сумішами допомагає попередити появу нових колоній. Вапно змінює рН поверхні кори.

Проведення щорічної обрізки для поліпшення освітленості крони є запорукою успішної профілактики розповсюдження цетрарії.

Обробка дерев фунгіцидами на основі заліза (залізний купорос) дозволяє очистити кору від спороношень та зміцнити імунітет дерева.

• Очищення кори від відмерлих тканин.
• Санітарна обрізка крони.
• Білення стовбурів.
• Підживлення для підвищення стійкості дерева.
• Контроль щільності насаджень.