Церкоспороз винограду

Міцелій гриба проникає у тканини рослини, де формує конідієносці, які з'являються як оливково-коричневий наліт на нижньому боці листків.

Розмноження відбувається за допомогою конідій, які розносяться вітром, краплями дощу та комахами під час вегетаційного періоду.

Гриб зимує в уражених рештках рослин, опалому листі та на корі лози у формі міцелію або спор до настання сприятливих умов.

Хвороба уражає виноград культурних та диких видів, поступово знищуючи асиміляційний апарат рослини через пошкодження листової пластини.

Перші симптоми хвороби виявляються на листі у вигляді невеликих плям коричневого кольору з темною облямівкою по краях.

При високій вологості на нижньому боці листка в зоні плям розвивається характерний оливковий або коричневий бархатистий наліт.

Згодом плями можуть розростатися та зливатися між собою, охоплюючи великі ділянки листа, що призводить до некрозу тканин.

Уражене листя поступово буріє, втрачає тургор, засихає та передчасно обпадає, що негативно впливає на загальний стан куща.

На молодих пагонах та черешках симптоми з’являються рідше, зазвичай у вигляді поздовжніх темних штрихів, що з часом стають плямами.

Розвитку церкоспорозу сприяє тепла погода та підвищена відносна вологість повітря, особливо у другій половині літа.

Оптимальними умовами для активного спороношення гриба є температурний режим у межах від +20°C до +28°C.

Загущені насадження винограду, де порушена аерація крони, створюють ідеальний мікроклімат для швидкого поширення інфекції.

Часті опади, тумани та роси забезпечують необхідну вологу для проростання спор на поверхні тканин рослини.

Наявність великої кількості незібраного опалого листя в міжряддях створює потужне джерело інфекції для майбутнього сезону.

Шкодочинність хвороби полягає в передчасному скиданні листя, що позбавляє рослину можливості накопичити поживні речовини перед зимою.

Через зменшення площі здорової поверхні листя сповільнюється фотосинтез, що призводить до низького вмісту цукрів у плодах.

Ослаблені хворобою кущі значно гірше переносять зимові морози та стають більш чутливими до інших патогенів винограду.

Врожайність з хворих кущів стає нестабільною, а якість ягід значно знижується через передчасне припинення їх розвитку.

Систематичне ураження протягом декількох років призводить до поступового виснаження і старіння виноградної лози.

Головним заходом є своєчасне прибирання та спалювання або глибоке загортання в грунт опалого листя, де зберігається інфекція.

Необхідно забезпечити якісну аерацію кущів шляхом регулярної обломки зайвих пагонів та правильного формування крони.

Профілактичні обробки препаратами міді на початку вегетації допомагають стримати розвиток первинних осередків грибка.

Під час активної вегетації слід застосовувати системні фунгіциди, якщо помічені перші ознаки появи плям на листі.

Збалансоване живлення та вчасний догляд підвищують природний імунітет винограду до широкого спектру грибкових хвороб.