Катілларієві
Catillariaceae
Катілларієві — це група лишайників, які часто помилково приймають за збудників хвороб. На практиці вони є епіфітами, що оселяються на корі дерев, утворюючи дрібні, іноді ледь помітні плями сірого або білуватого забарвлення.
Вміст розділу
Катілларієві
Зовні вони мають вигляд кіркоподібних наростів або дрібних лусочок, що щільно прилягають до стовбура або гілок. На відміну від паразитів, вони не викликають швидкого некрозу тканин дерева, проте їх наявність свідчить про вологе середовище.
На таломі можна помітити дрібні плодові тіла — апотеції, які зазвичай виглядають як крихітні темні диски. Їх поява вказує на те, що дерево тривалий час знаходиться у вологих умовах, сприятливих для розвитку не лише лишайників, а й грибкових спор.
Наявність цих організмів часто є сигналом про вікові зміни кори або послаблення імунітету рослини. Вони обирають як субстрат ділянки, де відбуваються процеси старіння зовнішніх тканин кори.
Масове поширення лишайників може маскувати перші ознаки справжніх хвороб кори, тому важливо проводити регулярний огляд дерев для вчасного виявлення патогенів.
Catillariaceae є родиною ліхенізованих грибів (лишайників), що належать до класу Lecanoromycetes. Це симбіотичні організми, що складаються з гриба та водорості, які не є патогенами у класичному розумінні.
Грибний компонент лише фіксується на поверхні кори, отримуючи вологу з повітря, а не харчуючись соками самої рослини. Вони не утворюють глибокої грибниці в живих тканинах, тому не шкодять обміну речовин дерева.
В агрономічній літературі їх часто описують у контексті фітопатології через візуальну схожість з інфекційними плямами. Однак їх біологія кардинально відрізняється від справжніх інфекційних хвороб рослин.
Вони розмножуються спорами, які переносяться повітряними потоками. Життєвий цикл ліхенізованих грибів дуже повільний, що дозволяє їм роками зберігатися на одному й тому ж місці без суттєвої шкоди для господаря.
Вивчення Catillariaceae важливе для розуміння біоценозу саду та визначення рівня вологості в прикореневій зоні або кроні дерева.
Розвиток представників цієї родини залежить від високої відносної вологості. Часті дощі, тумани та відсутність провітрювання — головні чинники, що сприяють їх поширенню.
Загущені посадки, де повітря застоюється, створюють оптимальний мікроклімат для розростання лишайників. Особливо часто вони зустрічаються у старих, доглянутих садах, де дерева мають густу крону.
Недостатнє освітлення ділянки не дозволяє корі швидко висихати після опадів, що створює постійне зволоження. Таке середовище стає ідеальним для закріплення спор на поверхні кори.
Відсутність санітарної обрізки та догляду за штамбами сприяє накопиченню вологи та органічних залишків, що полегшує колонізацію епіфітами. Старіюча кора з тріщинами є найкращим місцем для розвитку талому.
Екологічна чистота повітря дозволяє лишайникам успішно рости, тому їх поява часто є ознакою сприятливого, проте надмірно вологого середовища.
Пряма шкода для дерева від лишайників Catillariaceae відсутня. Вони не є паразитами і не висмоктують поживні речовини з дерева, не руйнують деревину і не викликають гнилі.
Непряма шкода полягає в перекритті газообміну через дрібні пори кори (сочевички). Однак це критично лише при дуже щільному та тривалому покритті всієї поверхні стовбура.
Серйознішою проблемою є те, що талом лишайників стає місцем схованки для шкідників (щитівок, кліщів), які під ним успішно зимують, захищені від інсектицидів.
Косметична шкода знижує товарний вигляд саджанців у розплідниках. Наявність лишайників часто сприймається як ознака поганого догляду за садом, що знижує загальну культуру вирощування.
Також розвиток лишайників на гілках створює сприятливий мікроклімат для проростання спор справжніх патогенних грибів, які можуть серйозно пошкодити дерево.
Головний захід — це створення умов, непридатних для лишайників. Регулярна проріджувальна обрізка дозволяє кроні провітрюватися і швидко висихати, що зупиняє розростання епіфітів.
Механічна очистка стовбурів щітками у період спокою є ефективним і екологічним способом видалення лишайників без використання хімії.
Побілка стовбурів вапном восени змінює кислотність поверхні кори, що перешкоджає закріпленню спор. Це простий та дієвий метод профілактики в домашніх садах.
Використання мідьвмісних препаратів під час весняного чи осіннього обприскування від хвороб також знищує лишайники. Важливо не перевищувати норми витрат, щоб уникнути опіків кори.
- Проріджування крони для вентиляції.
- Очистка стовбурів від старих утворень.
- Побілка штамбів вапняним розчином.
- Своєчасна боротьба з комахами-шкідниками.
- Забезпечення оптимального живлення дерев.