Біссокортіціум

Біологічно ці гриби формують розпростерті плодові тіла, які щільно прилягають до поверхні кори. Міцелій може мати вигляд тонкої павутини або повстистого нальоту.

Гриби цього роду використовують ферментативні механізми для розкладання лігніну та целюлози, що дозволяє їм активно розвиватися всередині деревних тканин.

Життєвий цикл включає фазу утворення базидіоспор, які поширюються вітром та краплями дощу на нові об'єкти, знаходячи сприятливий субстрат.

Хоча ці гриби часто вважаються сапротрофами, вони можуть проявляти агресивні властивості на ослаблених деревах, викликаючи їх поступове руйнування.

Первинною ознакою є поява на поверхні кори або відмерлої деревини нальоту білого, блакитного або охристого кольору, що нагадує тонку плівку.

У місцях інтенсивного розвитку грибниці кора стає крихкою, втрачає свою цілісність і починає поступово відшаровуватися від стовбура дерева.

На зрізах ураженої деревини можуть спостерігатися зони некрозу або зміни забарвлення, що свідчать про роботу ферментів патогена.

Поширення грибниці часто відбувається нерівномірно, утворюючи плямисті ураження на поверхні кори, які з часом зливаються в одне ціле.

• Формування повстистого нальоту на поверхні.
• Розшарування кори під дією грибних ниток.
• Зміна кольору поверхні на блакитний або жовтуватий.

Висока відносна вологість є головним чинником розвитку гриба Byssocorticium. Він найкраще почувається в затінених, вологих умовах.

Оптимальною для спороношення та росту міцелію є температура в діапазоні 15–20 градусів Цельсія, що часто збігається з вологими періодами весни.

Наявність ран, тріщин або опіків на корі дерева значно підвищує ймовірність зараження спорами патогена, що потрапляють із зовнішнього середовища.

Загущені посадки, які перешкоджають нормальній циркуляції повітря, сприяють накопиченню вологи на поверхні стовбурів.

Накопичення рослинних залишків та хворої деревини поблизу здорових дерев створює постійне джерело інфекційного навантаження.

Шкідливість біссокортіціуму полягає у викликанні гнилей, які послаблюють механічну міцність деревини та створюють умови для вторинних шкідників.

Уражені дерева стають менш стійкими до сильних вітрів, що може призводити до їх ламання та випадання з насаджень.

Хвороба призводить до порушення фізіологічних функцій дерева, що проявляється у передчасному скиданні листя та зниженні приросту пагонів.

Для декоративних та плодових садів це означає втрату естетичного вигляду та зниження врожайності через загальне пригнічення рослин.

Якщо інфекція переходить на кореневу шийку, це може призвести до швидкої загибелі всього дерева через порушення провідної системи.

Найважливішою умовою є регулярне проведення санітарних рубок, видалення хворих дерев та утилізація ураженої деревини з ділянки.

Захист кори від механічних пошкоджень та побілка стовбурів допомагають попередити проникнення спор гриба вглиб тканин.

Важливо забезпечити добру аерацію в саду, регулярно проводячи проріджування крон та видалення сухих гілок для зниження вологості.

Використання фунгіцидів під час обробки зрізів після обрізки допомагає створити бар'єр для розвитку спор Byssocorticium.

Підтримка високого рівня агротехніки та мінеральне підживлення сприяють підвищенню природного імунітету дерев до грибкових захворювань.