Аселлярієві

Збудник розвивається як септований міцелій, який колонізує задню кишку комах-хазяїв. Це специфічний тип паразитизму, що обмежує поширення гриба лише межами популяції певних видів безхребетних.

Тип впливу на середовище полягає в регуляції чисельності комах, які можуть бути як нейтральними, так і шкідливими для кореневої системи рослин. Таким чином, гриб опосередковано впливає на фітосанітарний стан ділянки.

Біологічні особливості аселлярієвих вивчені переважно в межах мікологічних досліджень, де вони описуються як облігатні симбіонти. Вони не утворюють гіф, здатних до руйнування клітинних стінок рослин, що виключає їх пряму небезпеку для врожаю.

Гриб утворює мікроскопічні спори, які поширюються у ґрунтовому розчині. Умови, що сприяють їхньому життю, є стабільними лише за наявності достатньої кількості органічних решток та високої вологості.

Розвиток грибів цієї родини потребує вологого середовища з показниками вологості понад 75%. Такі умови характерні для мульчованих ґрунтів та ділянок із високим вмістом гумусу.

Температурний оптимум для росту міцелію становить від +15°C до +22°C. Температури вище +30°C є згубними для спорових структур, що приводить до різкого зниження активності гриба.

Наявність комах-носіїв є критичним фактором. Без присутності специфічних ногохвосток цикл розвитку аселлярієвих переривається, і гриб гине або переходить у стан глибокого спокою.

Агротехніка, що передбачає часте обробіток ґрунту (дискування, перекопування), негативно впливає на популяції ногохвосток і, відповідно, на чисельність Asellariaceae. Щадна обробка ґрунту підтримує стабільність цих мікроорганізмів.

Хімічний склад ґрунту, зокрема низький рівень пестицидного навантаження, дозволяє підтримувати природний баланс ентомопатогенних грибів, що сприяє оздоровленню біоценозу поля.