Спіроплазмоз

Локалізація збудника відбувається переважно у флоемі, де він активно переміщується разом із потоком органічних речовин, що синтезуються в процесі фотосинтезу. Це порушує транспорт цукрів та інших поживних елементів до кореневої системи та генеративних органів.

Біологічною особливістю збудника є те, що він передається виключно комахами-векторами, такими як цикадки, які живляться соками рослин. У тілі комахи патоген не лише зберігається, а й розмножується, що забезпечує стабільну передачу інфекції при кожному укусі.

На відміну від багатьох інших внутрішньоклітинних паразитів, спіроплазми здатні до культивування на спеціальних поживних середовищах, що дозволяє детально досліджувати їхню чутливість до антибіотиків та інших препаратів.

Різноманітність штамів спіроплазм зумовлює враження широкого спектра культур, включаючи зернові, плодові, овочеві та декоративні рослини, що створює значні виклики для агрономічної служби.

Однією з найхарактерніших ознак спіроплазмозу є виражена карликовість рослин. Через порушення живлення внутрішні процеси сповільнюються, а міжвузля стають настільки короткими, що рослина набуває вигляду розетки або деформованого куща.

На листках спостерігаються характерні зміни забарвлення: хлороз, який часто починається з країв або між жилками, та поступове пожовтіння тканин. Це є наслідком накопичення токсинів, що виділяються бактеріями під час їх життєдіяльності.

Репродуктивні органи часто розвиваються з аномаліями: спостерігається стерильність пилку, деформація пелюсток, а також опадання зав'язі. У деяких випадках плоди не формуються зовсім, що призводить до повної втрати врожаю на окремих ділянках.

Порушення водного режиму внаслідок закупорки судин флоеми призводить до того, що рослини втрачають тургор і швидко в'януть навіть за достатньої вологості ґрунту.

Також серед симптомів можна виділити

• некротичні плями на листках;
• нетипове гілкування стебла;
• потоншення пагонів;
• передчасне відмирання листкового апарату.

Поширення збудника тісно пов'язане з активністю комах-переносників. Умови, що сприяють швидкому розмноженню цикадок та інших сисних шкідників, є критичними факторами розвитку епіфітотій спіроплазмозу.

Висока температура повітря та наявність джерел живлення — бур'янів, що можуть виступати резерваторами інфекції — дозволяють патогену успішно виживати та накопичуватися в агроценозі протягом тривалого часу.

Сприятливий період для передачі інфекції починається навесні, коли переносники мігрують з диких рослин на молоді посіви сільськогосподарських культур.

Наявність у посівах великої кількості бур'янів, які часто не проявляють зовнішніх ознак хвороби, створює сховані осередки інфекції, звідки комахи постійно переносять збудника на культурні рослини.

Порушення агротехнічних норм, як-от використання несертифікованого садивного матеріалу або затримка з обробкою полів проти шкідників, різко підвищує ймовірність масштабного ураження.

Економічна шкода від спіроплазмозу є надзвичайно високою, оскільки хвороба вражає судинну систему рослини, що неможливо відновити. Це веде до неминучого зниження продуктивності та погіршення якості продукції.

Зменшення маси плодів, погіршення їхніх органолептичних показників та втрата стійкості до зберігання роблять вирощування уражених культур нерентабельним.

Системність ураження робить неможливим локальне «лікування» окремих частин рослини, тому боротьба з хворобою зводиться до вилучення інфікованих особин з посіву.

Зернові культури, вражені спіроплазмозом, часто мають знижений вміст клейковини та енергію проростання, що робить їх непридатними для використання як посівного матеріалу.

У багаторічних насадженнях хвороба може призвести до поступової загибелі всього саду, що вимагає розкорчовування та повної заміни посадок, що є фінансово обтяжливим для господарства.

Найпершим заходом захисту є повний контроль чисельності популяцій комах-переносників. Це досягається шляхом вчасного застосування інсектицидів широкого спектра дії в критичні періоди розвитку рослин.

Регулярне знищення бур'янів як навколо полів, так і всередині посівів є необхідною умовою для зменшення чисельності резервуарів інфекції та зменшення міграційної активності шкідників.

Використання здорового садивного матеріалу та впровадження карантинних заходів при переміщенні розсади або саджанців допомагає запобігти занесенню нових штамів збудника на чисті території.

Важливим елементом є просторова ізоляція нових посівів від старого, вже враженого матеріалу, а також дотримання сівозміни, що перериває ланцюг живлення для переносників хвороби.

Селекція стійких сортів та гібридів, які менш привабливі для комах-векторів або мають генетичну резистентність до бактерій, забезпечує довготривалий ефект у боротьбі зі спіроплазмозом.