Формідіум

Ці мікроорганізми здатні до фотосинтезу, тому вони найактивніше розмножуються на поверхні ґрунту, освітленій сонцем або лампами штучного освітлення.

У процесі життєдіяльності вони утворюють колонії, що виглядають як щільна плівка, яка вкриває субстрат і перешкоджає доступу кисню до коріння рослин.

Ціанобактерії цього роду дуже швидко поширюються у вологому середовищі, використовуючи воду як основний вектор для перенесення своїх клітин.

Вони не є паразитами тканин рослин, але створюють агресивне зовнішнє середовище, що пригнічує розвиток корисних мікроорганізмів та пригнічує ріст самих рослин.

Першим візуальним сигналом появи Phormidium є поява на поверхні ґрунту слизького нальоту зеленого або темно-коричневого кольору.

Протягом доби зовнішній вигляд нальоту змінюється: від вологої блискучої плівки вранці до сухої, ламкої кірки ввечері при інтенсивному випаровуванні.

Рослини, що ростуть на такому ґрунті, починають відставати в рості, їхні листки можуть жовтіти через порушення водного та повітряного обміну в кореневій зоні.

При огляді субстрату відчувається специфічний затхлий запах, що свідчить про процеси гниття або анаеробні явища під плівкою водоростей.

Молоді сіянці часто гинуть ще до появи справжніх листків, оскільки вони виявляються «задушеними» міцним каркасом з ниток цианобактерій.

Висока вологість субстрату є головним фактором, що сприяє швидкому розмноженню формідіуму в умовах закритого ґрунту.

Надмірна кількість світла, особливо в поєднанні з високою температурою, стимулює бурхливий фотосинтез водоростей та розростання колоній.

Високий вміст поживних речовин, особливо фосфору та азоту в поверхневому шарі ґрунту, створює умови для «вибухового» росту водоростей.

Погана циркуляція повітря в теплиці сприяє накопиченню вологи на поверхні ґрунту, що є ідеальним місцем для утворення нових осередків інвазії.

Використання води для поливу з високим вмістом мінеральних солей також сприяє накопиченню поживних речовин, необхідних для життєдіяльності Phormidium.

Найбільша шкода полягає у фізичному перекритті доступу повітря до коріння рослин, що спричиняє розвиток кореневих гнилей.

Водорості споживають значну частину поживних речовин, які призначалися для культурних рослин, виснажуючи верхній шар ґрунту.

Виділення біологічно активних речовин може змінювати рН ґрунту, роблячи умови вирощування менш придатними для розсади та квіткових культур.

Формування поверхневої кірки утруднює проведення поливу та підживлення, оскільки вода стікає краями горщика, не зволожуючи кореневу систему.

Масове поширення цього явища призводить до втрати товарного вигляду продукції та необхідності додаткових витрат на фунгіциди та рекультивацію ґрунту.

Основним методом боротьби є агротехнічний контроль: вирівнювання режиму поливу, щоб верхній шар ґрунту періодично підсихав.

Поверхневе мульчування стерильним піском або дрібним гравієм запобігає потраплянню світла на ґрунт, що зупиняє розмноження водоростей.

Покращення вентиляції в приміщенні дозволяє швидше висушувати поверхню ґрунту і знижувати ризики розвитку нових колоній.

Заходи захисту включають:

• Механічне видалення ураженого верхнього шару ґрунту.
• Обробку поверхонь розчинами мідьвмісних препаратів.
• Регулярне провітрювання та контроль вологості повітря.

Хімічні методи боротьби мають бути спрямовані на пригнічення фотосинтетичної активності, проте їх слід застосовувати обережно, щоб не пошкодити основну культуру.