Європейський гнилець

Бактерія демонструє надзвичайну стійкість у зовнішньому середовищі. Вона здатна виживати на стінках вуликів та в сотах протягом тривалого часу, що робить її складною для усунення.

У процесі життєдіяльності мікроорганізм колонізує кишечник личинки, що призводить до її загибелі та висихання. Загиблі личинки стають основним резервуаром інфекції.

Часто спостерігається поєднання європейського гнильця з іншими бактеріями, такими як Bacillus alvei, що робить перебіг хвороби більш важким та непередбачуваним.

Зараження пасіки відбувається горизонтально: через бджіл-годувальниць, спільний інвентар або перенесення хворих рамок з однієї сім'ї до іншої.

Основною ознакою є хаотичний, або «строкатий» розплід. В осередку ураження порушується цілісність печатного розплоду через загибель личинок на стадії відкритого розплоду.

Здорові личинки мають перламутровий відтінок і зігнуту форму. Хворі личинки стають жовтими або темно-коричневими, втрачають пружність і змінюють своє нормальне положення.

Тіло загиблої личинки стає м'яким, в'язким або перетворюється на суху скоринку, яку бджоли намагаються видалити, але через велику кількість хворих особин не справляються.

При тривалому перебігу хвороби з вулика може з'явитися специфічний кислий запах, який свідчить про активний процес розкладання тканин загиблих личинок.

• Порушення положення личинок у ячейках.
• Зміна забарвлення розплоду на буре.
• Наявність строкатості у розплоді.
• Кислий або гнильний запах у гнізді.
• Легке відділення сухих залишків від стінок.

Найчастіше хвороба розвивається навесні, коли розплід найбільш вразливий до температурних коливань та можливих перебоїв у харчуванні бджолиної родини.

Слабкі сім'ї з недостатньою кількістю бджіл-годувальниць значно швидше піддаються інфікуванню, оскільки не можуть підтримувати належний температурний режим.

Підвищена вологість у гнізді та незадовільна вентиляція є ідеальними умовами для стрімкого розмноження бактерій Melissococcus plutonius.

Погана кормова база або відсутність свіжого пилку послаблюють імунну систему бджіл, роблячи їх беззахисними перед збудником гнильця.

Також важливу роль відіграє недотримання санітарних норм: брудний інвентар та використання старих, недезінфікованих рамок сприяють розповсюдженню інфекції.

Хвороба завдає значних збитків через масову загибель личинок, що призводить до критичного зменшення чисельності робочих бджіл у весняний період.

Родина перестає повноцінно розвиватися, що ставить під загрозу збір товарного меду та ефективне використання медозбору протягом сезону.

Бджоли витрачають надмірну енергію на прибирання вулика від залишків розплоду, що виснажує робочих особин та скорочує їхню тривалість життя.

Інфекція швидко переходить на сусідні сім'ї, що при недотриманні заходів карантину може призвести до знищення всієї пасіки господарства.

Ліквідація наслідків вимагає багато часу на дезінфекцію, заміну соторамок та закупівлю ветеринарних препаратів, що суттєво здорожує виробництво меду.

Першим кроком є виявлення уражених сімей та встановлення суворого карантину для запобігання поширенню збудника по всій пасіці.

Застосовується медикаментозне лікування за допомогою дозволених антибіотиків, які згодовують разом із цукровим сиропом або вводять як лікувальне канди.

Необхідно провести повну дезінфекцію вулика, замінити старі рамки, провести обпалювання дерев'яних частин та дезінфекцію інвентарю дезінфікуючими засобами.

Для стимулювання одужання важливо забезпечити бджолам якісний корм, зміцнити родини та замінити матку на продуктивну особу з генетичною стійкістю.

Профілактика включає регулярний огляд, підтримання чистоти, своєчасну заміну старих сотів та боротьбу з кліщем Варроа, який переносить різні інфекції.