Еперитрозооноз свиней

Цей мікроорганізм є гемотропною мікоплазмою. Він паразитує на поверхні еритроцитів, прикріплюючись до їхніх мембран, що призводить до серйозних морфологічних змін клітин крові.

Паразит не здатний тривалий час виживати в зовнішньому середовищі, тому основним резервуаром інфекції є безпосередньо заражені тварини.

Хвороба вражає виключно домашніх та диких свиней. Інші види сільськогосподарських тварин не є носіями цього специфічного патогена.

Передача збудника відбувається переважно гематогенним шляхом — через укуси комах-кровосисних, кліщів, вошей, а також під час ветеринарних маніпуляцій нестерильними інструментами.

Клінічна картина захворювання залежить від важкості перебігу та імунного статусу свині. Часто хвороба має прихований або хронічний характер.

Основні симптоми включають розвиток анемії через руйнування еритроцитів. Слизові оболонки очей та рота стають блідими або жовтяничними.

Тварини виглядають пригніченими, відмовляються від корму, у них спостерігається підвищення температури тіла до 40-41 градуса за Цельсієм у гострій фазі.

У свиноматок еперитрозооноз часто спричиняє репродуктивні розлади: аборти, народження слабкого або мертвонародженого потомства.

• Загальна слабкість та пригніченість.
• Втрата апетиту та відставання в рості.
• Ціаноз (посиніння) вух та п'ятачка.
• Жовтяничність шкірних покривів.
• Порушення репродуктивних функцій.

Поширенню хвороби сприяють антисанітарні умови утримання, де спостерігається висока концентрація комах-переносників — мух, вошей та кліщів.

Стресові фактори, такі як скупченість, неповноцінне годування та порушення мікроклімату в приміщеннях, значно знижують резистентність організму тварин.

Інфекція швидко поширюється в господарствах при використанні спільних голок для ін'єкцій, проведенні кастрації без належної дезінфекції інструментів.

Сезонність захворювання корелює з активністю ектопаразитів, тому пік заражень припадає на теплі періоди року.

Наявність у стаді хронічних носіїв, що не мають яскравих симптомів, створює постійну загрозу інфікування всього поголів'я при недотриманні правил біобезпеки.

Економічні збитки від еперитрозоонозу включають суттєве зниження середньодобових приростів у поросят через хронічну анемію.

Висока смертність серед молодняка в перші тижні життя негативно впливає на рентабельність репродуктивного сектору ферми.

Витрати на ветеринарні послуги, включаючи діагностику, лікування та вимушену вибраковку, значно збільшують собівартість свинини.

Ураження маточного стада призводить до подовження міжродового інтервалу та необхідності додаткового ремонту стада, що знижує оборотність капіталу.

Тривала реабілітація тих, хто перехворів, вимагає додаткових витрат на посилене харчування та вітаміни, що не завжди повертає початкову продуктивність.

Основою захисту є суворий контроль за ектопаразитами. Необхідно проводити регулярну дезінсекцію приміщень та обробку тварин спеціальними засобами.

Важливо суворо дотримуватися правил асептики при будь-яких ветеринарних втручаннях. Індивідуальні голки для кожної тварини — обов'язкова вимога.

Карантинування всіх нових особин перед введенням у загальне стадо дозволяє виявити носіїв інфекції та запобігти занесенню збудника на ферму.

Лікування проводиться з використанням специфічних антимікробних препаратів тетрациклінового ряду, ефективних проти мікоплазмових інфекцій, за призначенням лікаря.

Профілактика також включає збалансоване харчування, багате на вітаміни та мінерали, що підтримує імунну систему для боротьби з паразитом.