Кречмарія обвуглена

Первинною ознакою ураження є поява на корі дерев щільних, чорних, вугільних утворень, які нагадують обгорілу деревину. Це плодові тіла гриба, що мають ламку, коркоподібну структуру.

Поступово ці стромні утворення розростаються, охоплюючи великі ділянки стовбура або скелетних гілок. У місцях ураження кора поступово відмирає, стає шорсткою та відшаровується від підлеглої деревини.

При розрізі ураженої деревини виявляється характерна біла гниль. Вона супроводжується появою тонких чорних ліній, що пронизують тканини, відомих як зони демаркації, які чітко розмежовують здорову та хвору ділянки.

У цитрусових на початкових стадіях спостерігається виділення камеді в місцях активного розвитку гриба. Листя починає передчасно жовтіти та опадати, що вказує на порушення процесів живлення дерева.

У запущеній стадії деревина стає надзвичайно крихкою та м’якою, що призводить до обламування гілок при сильному вітрі або під власною вагою. Дерево втрачає стійкість і поступово гине.

Збудником є сумчастий гриб Kretzschmaria deusta, який є потужним деструктором лігніну. Він належить до класу сапротрофів, що здатні переходити до паразитичного способу життя на ослаблених рослинах.

Гриб активно поширюється за допомогою аскоспор, які викидаються з плодових тіл у вологу погоду. Вітер та краплі дощу переносять спори на значні відстані, забезпечуючи зараження здорових екземплярів.

Патоген проникає в рослину через пошкодження коріння, механічні травми стовбура або зрізи, які залишилися відкритими після обрізки. Особливо вразливими є старі дерева або ті, що мають ознаки сонячних опіків.

Міцелій гриба росте всередині деревини, поступово виснажуючи її ресурси. Він здатний виживати в умовах низьких температур і зберігатися в ґрунті або рослинних рештках протягом тривалого часу.

Розвиток гриба не припиняється навіть після того, як дерево повністю загинуло. Пні, що залишаються в саду, слугують тривалим джерелом спор для подальшого розповсюдження інфекції.

Висока вологість повітря та достатня зволоженість стовбура є критичними факторами для проростання спор гриба. Оптимальний розвиток патогену відбувається в теплу пору року.

Ослаблення дерев через несприятливі кліматичні умови, такі як посуха або різкі перепади температур, знижує природний імунітет. Це відкриває шлях для закріплення Kretzschmaria deusta в живих тканинах.

Густі посадки та відсутність належної вентиляції крони сприяють накопиченню вологи на стовбурах. Це створює ідеальне середовище для розмноження грибка на корі.

Залишення необроблених ран після обрізки, особливо під час дощового сезону, майже гарантує інфікування. Пористе середовище свіжого зрізу стає ідеальним місцем для колонізації грибом.

Порушення правил догляду за ґрунтом, зокрема надмірне перезволоження в зоні кореневої шийки, сприяє розвитку кореневих форм ураження, які часто переходять на нижню частину стовбура.

Головна небезпека полягає в руйнуванні структурної міцності деревини. Дерево стає небезпечним для оточення, оскільки може несподівано впасти, навіть якщо зовні воно здається ще живим.

Хвороба призводить до поступового вмирання окремих гілок, а згодом і всього дерева. Це значно знижує прибутковість цитрусових плантацій та інших фруктових насаджень.

Внутрішня гниль, спричинена грибом, практично не піддається лікуванню фунгіцидами, оскільки міцелій глибоко проникає в серцевину стовбура, де препарати не діють.

Заражені насадження потребують значних витрат на утилізацію деревини, щоб запобігти подальшому поширенню інфекції в саду, що створює велике економічне навантаження на господарство.

Поширення хвороби в садах призводить до деградації ґрунту через накопичення великої кількості зараженого матеріалу, що вимагає тривалого карантину для цієї ділянки.

Основним методом боротьби є сувора санітарна обрізка. Усі гілки з ознаками ураження мають бути негайно видалені та спалені за межами саду.

Інструменти для обрізки повинні дезінфікуватися після кожного дерева спиртом або розчином мідного купоросу, щоб виключити перенесення спор на здорові рослини.

Захист зрізів за допомогою якісних садових мастик або фунгіцидних паст є обов'язковим. Це створює бар'єр, через який гриб не може проникнути в деревину.

Використання фунгіцидів для обробки стовбурів у весняний період допомагає знизити ризик закріплення спор на поверхні кори. Це має бути частиною комплексної програми захисту саду.

• Видалення всіх пнів після видалення хворих дерев.
• Підтримання високого рівня агротехніки та живлення.
• Моніторинг стану кори навесні та восени.
• Уникання пошкоджень стовбурів сільгосптехнікою.
• Вибір стійких до гнилей підщеп при посадці.