Трихоміцети

Трихоміцети (Trichomycetes) — це група специфічних мікроорганізмів, що раніше об'єднувалися за морфологічними ознаками та способом життя. Сучасна класифікація відносить більшість цих організмів до підтипу Kickxellomycotina та інших груп зигоміцетів.

Ці організми є облігатними ендокомменсалами, що розвиваються виключно в травному тракті членистоногих. Міцелій гриба кріпиться до внутрішньої хітинової оболонки кишечника комахи, утворюючи складні розгалужені структури.

Варто наголосити, що трихоміцети не є хворобою рослин. Вони не уражають коріння, листя чи плоди сільськогосподарських культур, оскільки їхній життєвий цикл повністю залежить від середовища кишечника комах.

Передача спор відбувається переважно горизонтальним шляхом, коли личинки або дорослі комахи поїдають субстрат, забруднений спорами (спорангіоспорами), що вийшли з екскрементами або під час линьки попередніх особин.

Біологія цих організмів є унікальним прикладом еволюційної адаптації до життя в обмеженому середовищі травної системи комах, що робить їх цікавим об'єктом для вивчення ентомологами та фахівцями із захисту рослин.

Для агрономічних культур трихоміцети не становлять жодної загрози. Вони не виробляють токсинів, що шкодять рослинам, і не споживають поживні речовини з тканин культурних насаджень, тому не потребують заходів лікування рослин.

Навпаки, вивчення цих організмів має значення для біологічного контролю. Оскільки трихоміцети живуть у шкідниках, їхня роль може розглядатися як природний фактор обмеження чисельності популяцій шкідливих комах.

Будь-яка інформація про «ураження» культур трихоміцетами є помилковою інтерпретацією. У сільськогосподарській практиці не існує випадків зниження врожайності, зумовлених діяльністю цих грибів на рослинах.

Використання пестицидів проти трихоміцетів є недоцільним та економічно необґрунтованим. Боротьба з ними не входить у протоколи захисту рослин, оскільки ці організми є складовою частиною біотичного середовища ґрунту.

Шкода від цих організмів відсутня, а їхній вплив на екосистему полягає у підтримці балансу між різними видами комах, що опосередковано сприяє стабільності агроценозу.