Стигонематові

Першим візуальним проявом є поява темно-зеленого, темно-бурого або чорного бархатистого нальоту на листі та молодих пагонах.

Наліт може бути локалізованим або поширюватися на всю поверхню органу, поступово перетворюючись на щільну кірку.

Під збільшенням видно розгалужену нитчасту структуру, яка міцно кріпиться до кутикули рослини за допомогою специфічних виростів.

У місцях ураження спостерігається знебарвлення епідермісу та уповільнення загального росту рослини через блокування доступу світла.

При сильному розвитку колоній спостерігається деформація листя та його передчасне відмирання через порушення дихання.

Стигонематові (Stigonematales) є порядком нитчастих ціанобактерій, що мають унікальну здатність до справжнього розгалуження своїх трихомів.

Ці організми є фотоавтотрофами, проте в умовах високої вологості часто переходять до способу життя епіфітів на поверхні вищих рослин.

Як фітопатогенний фактор, вони формують щільні колонії, які можуть покривати значні площі вегетативних органів культури.

Висока біологічна стійкість цих водоростей забезпечується за рахунок щільних слизових оболонок, що захищають їх від зовнішніх впливів.

Поширення відбувається через гормогонії — спеціалізовані фрагменти ниток, які легко переносяться краплями дощу або вітром.

Розвиток стигонематових найінтенсивніший за умов надмірної вологості повітря та наявності постійної вологи на поверхні листків.

Тумани, рясні роси та недостатня циркуляція повітря в агроценозах є критичними чинниками, що сприяють їх активному поширенню.

Наявність у воді або ґрунті поживних речовин, зокрема азотних сполук, прискорює ріст біомаси ціанобактерій.

Затінені ділянки посадок, де сонячне світло не висушує поверхню листя, стають основними резерваторами для цих організмів.

Температурний режим у межах помірних значень з високою вологістю створює оптимальні умови для колонізації нових площ.

Основна шкода полягає у фізичному перекритті поверхні листка, що значно знижує ефективність фотосинтетичної активності рослин.

Порушення транспіраційного режиму веде до стресового стану рослин, що підвищує їх вразливість до інших хвороб.

Товарна привабливість плодів та декоративних культур падає через естетичне псування зовнішнього вигляду нальотом.

Колонії створюють сприятливе середовище для розвитку пліснявих грибів, що призводить до гниття плодів у період зберігання.

У випадках масового зараження врожайність падає, а якісні показники продукції стають нижчими за стандарти.

Основним методом профілактики є забезпечення оптимальної густоти насаджень для вільного доступу повітря та світла.

Своєчасна санітарна обрізка допомагає знизити вологість мікроклімату в кроні дерев та кущів, перешкоджаючи розмноженню водоростей.

Використання фунгіцидів на основі міді дозволяє ефективно видалити колонії стигонематових з поверхні вегетативних органів.

Системи поливу повинні бути налаштовані так, щоб уникати тривалого змочування листя в денний та вечірній час.

• Регулярний огляд посівів.
• Використання стійких сортів.
• Збалансоване азотне живлення.
• Видалення рослинних решток.