Феоцитостромоз кукурудзи

Першими ознаками є поява чорних дрібних пікнід, що розривають епідерміс стебла та розташовуються поздовжніми рядами.

Уражена тканина стебла стає м'якою, втрачає колір і поступово темніє, що супроводжується руйнуванням внутрішньої серцевини.

При сильному ураженні рослини передчасно висихають, що візуально помітно на фоні здорових, ще зелених екземплярів у полі.

Характерною особливістю є те, що уражені стебла стають крихкими та легко ламаються навіть при незначному вітрі.

На розрізі стебла можна спостерігати зміну кольору тканин до темного, що вказує на активний розвиток міцелію гриба всередині рослини.

Збудником захворювання є гриб Phaeocytostroma ambiguum, який вражає тканини стебел кукурудзи в період дозрівання.

Інфекція перезимовує у вигляді міцелію та пікнід на рештках рослин, що залишаються після збору врожаю на поверхні або в ґрунті.

Гриб активується при настанні сприятливих погодних умов, проникаючи в тканини стебла через механічні пошкодження або ослаблені зони.

Біологічний цикл патогену тісно пов'язаний з деградацією рослинних тканин наприкінці вегетації, що дозволяє йому швидко розвиватися.

Спори патогену розносяться вітром, краплями дощу та комахами, поширюючи захворювання на сусідні рослини в межах поля.

Розвиток феоцитостромозу стимулюється тривалими періодами вологої та теплої погоди в кінці літа, що сприяє активному спороутворенню.

Рослини, що перебувають у стані фізіологічного стресу (наприклад, через посуху), стають більш вразливими до проникнення інфекції.

Занадто густі посіви, де порушено циркуляцію повітря, створюють високу вологість у нижніх ярусах, що сприяє розвитку гриба.

Порушення агротехніки, зокрема відмова від глибокої оранки, залишає джерела інфекції на поверхні, що посилює розвиток хвороби.

Наявність ран на стеблах, завданих шкідниками або механічним шляхом під час догляду, значно пришвидшує зараження посівів.

Хвороба призводить до передчасного відмирання стебел, що перериває нормальний відтік поживних речовин до качана.

Масове вилягання посівів, спровоковане пошкодженням внутрішніх тканин стебла, суттєво знижує продуктивність комбайнів під час жнив.

Зменшення маси 1000 зерен та погіршення їхньої якості через недоотримання поживних речовин веде до суттєвих економічних втрат.

Полеглий врожай також піддається вторинному зараженню пліснявою, що знижує клас зерна та його придатність до тривалого зберігання.

У критичних випадках хвороба може вразити до 30% посівів, що в умовах великого господарства становить значну частку недоотриманого прибутку.

Головним заходом залишається дотримання сівозміни, що перериває ланцюг живлення збудника хвороби в агроценозі.

Ефективним є ретельне подрібнення та глибока заробка рослинних решток у ґрунт, що прискорює їхнє розкладання та загибель інфекції.

Необхідно надавати перевагу вирощуванню сучасних гібридів, які мають стійкість до стеблових гнилей різної етіології.

Збалансоване внесення добрив, зокрема достатня кількість калію, зміцнює клітинні стінки рослин, роблячи їх стійкішими до патогену.

• Вчасне проведення збиральних робіт для мінімізації втрат.
• Використання фунгіцидних протруйників насіння для захисту сходів.
• Контроль шкідників стебла, які створюють вхідні ворота для гриба.