Септоріоз суниці

Первинні симптоми проявляються у вигляді дрібних плям пурпурового або темно-бурого забарвлення, що з’являються на поверхні листків.

Згодом центр плями стає світло-сірим або білим, що є характерною ознакою даного виду плямистості, при цьому темна облямівка зберігається.

На світлих ділянках плям з часом утворюються дрібні чорні крапки — пікніди, які є органами спороношення грибкового збудника.

Масове поширення хвороби призводить до передчасного відмирання листкової пластинки, що суттєво послаблює загальний стан куща суниці.

У разі інтенсивного ураження листя масово скручується та сохне, що позбавляє рослину можливості нормально вегетувати влітку.

Збудником хвороби є патогенний гриб Septogloeum potentillae, який спеціалізується на ураженні листкового апарату суниці садової.

Гриб розмножується конідіями, які переносяться на здорові тканини рослин за допомогою крапель дощу або при використанні дощувального поливу.

Джерелом інфекції виступають уражені листки, що залишилися в міжряддях після завершення сезону збору врожаю, де гриб успішно зимує.

Міцелій гриба здатний тривалий час зберігатися в рослинних рештках, відновлюючи свою активність з приходом першого весняного тепла.

Розвиток патогена відбувається циклічно, тому протягом літа може спостерігатися кілька хвиль ураження, особливо за сприятливих погодних умов.

Хвороба найшвидше поширюється за умов високої вологості повітря, що виникає під час тривалих опадів або за відсутності належного провітрювання.

Оптимальні температурні показники для розвитку інфекції коливаються від 15 до 20 градусів тепла, що збігається з піком вегетації суниці.

Надмірна густота посадок створює специфічний мікроклімат, де волога довго не випаровується з поверхні листків, сприяючи проростанню спор.

Недотримання правил сівозміни та використання ділянок, де роками вирощується суниця, призводить до накопичення інфекції у ґрунті.

Надмірне азотне живлення стимулює надмірний ріст вегетативної маси, роблячи листя більш вразливим до проникнення грибкових гіф.

Головна шкода полягає у зниженні цукристості ягід та їхньої загальної маси через порушення фотосинтетичної діяльності ураженого листя.

Рослини, що сильно постраждали від септоріозу, втрачають зимостійкість та часто вимерзають у суворі зими через виснаженість.

Зменшується загальна кількість закладених квіткових бруньок, що призводить до падіння врожайності в наступному сезоні на 30-40 відсотків.

Хвороба погіршує товарний вигляд розсади, ускладнюючи її реалізацію та розмноження в господарстві через ризик перенесення збудника.

Постійне ураження призводить до передчасної деградації насаджень та необхідності заміни плантації через нерентабельність її подальшої експлуатації.

Основним заходом боротьби є обов’язкове видалення старого листя восени та ранньою весною з подальшим вивезенням з поля для знищення.

Висадка суниці на добре освітлених ділянках з хорошим дренажем мінімізує ризик ураження, оскільки патоген не любить прямого сонця.

Застосування фунгіцидів на основі міді або системних препаратів перед цвітінням є надійним способом зупинити первинне зараження плантації.

Збалансоване внесення добрив, зокрема фосфору та калію, зміцнює природний імунітет суниці, роблячи її стійкішою до впливу грибків.

• Вибір стійких до септоріозу сортів суниці при закладці нових ділянок.
• Регулярний огляд посадок та видалення перших уражених листків.
• Забезпечення простору між кущами для вільного руху повітряних мас.