Склеротиніоз

Основною ознакою ураження є поява рясного білого пухнастого нальоту, який з часом стає більш щільним і нагадує вату на поверхні стебел або листків.

Тканини в місцях розвитку гриба втрачають пружність, темніють і поступово перетворюються на слизову масу, що призводить до в'янення рослини.

Всередині стебел або на уражених частинах рослин добре помітні чорні склероції різної форми, які є головною діагностичною ознакою хвороби.

При ураженні кореневої системи рослина передчасно жовтіє, в'яне, а при спробі витягнути її з ґрунту коріння легко розривається через гниття.

На корзинках соняшника хвороба проявляється гниттям насіннєвого ложа, що призводить до випадіння насіння та зниження його якості внаслідок ураження грибницею.

Збудником цієї хвороби є сумчастий гриб Sclerotinia sclerotiorum. Це надзвичайно живучий патоген, який поширюється за допомогою склероціїв — щільних утворень міцелію чорного кольору.

Склероції здатні зберігати життєздатність у ґрунті протягом багатьох років, що робить їх практично неможливими для повного видалення агротехнічними методами.

Гриб має дуже широкий спектр господарів, вражаючи практично всі технічні, овочеві та багато польових культур, що значно ускладнює вибір сівозміни.

У циклі розвитку патогену бере участь як ґрунтова інфекція, що проникає через коріння, так і спори, що переносяться потоками повітря на великі відстані.

Виділяючи специфічні ферменти та токсини, грибниця руйнує клітинні оболонки рослини-господаря, викликаючи розм'якшення тканин і швидку загибель вегетативних органів.

Склеротиніоз інтенсивно розвивається за умов високої вологості повітря (понад 80%) та помірної температури в межах 15–20 градусів Цельсія.

Надмірна кількість опадів та затяжна хмарна погода створюють ідеальні умови для проростання склероціїв та масового утворення спор патогену.

Загущені посіви є зоною підвищеного ризику, оскільки відсутність належної циркуляції повітря призводить до тривалого утримання вологи на листках.

Порушення агротехніки, зокрема надмірне внесення азотних добрив, сприяє розвитку ніжної та соковитої тканини, яку гриб уражає значно швидше.

Наявність у ґрунті великої кількості інфекційного фону після попередніх врожаїв є ключовим фактором спалаху хвороби при настанні сприятливої погоди.

Шкідливість склеротиніозу полягає в значному зниженні врожайності, що в окремі роки може призводити до втрати понад половини запланованого врожаю на полі.

Пошкоджені рослини мають пригнічений вигляд, часто ламаються, що унеможливлює повноцінне проведення збиральних робіт механізованим способом.

Окрім прямої втрати ваги зерна, суттєво страждає олійність насіння соняшника та якість олії через розвиток плісняви та накопичення продуктів життєдіяльності гриба.

Хвороба погіршує збереженість зібраного врожаю, оскільки склероції легко потрапляють у насіннєву масу і продовжують руйнувати її під час зберігання.

Наявність склероціїв у насінні є критичною проблемою для експорту та подальшої переробки, що спричиняє прямі фінансові збитки сільгоспвиробникам.

Ефективний контроль починається з дотримання сівозміни, де соняшник та ріпак не повинні повертатися на поле частіше ніж раз на 5–6 років.

Проведення глибокої оранки допомагає знизити інфекційний тиск шляхом захоронення склероціїв на глибину, де їхня здатність до проростання обмежена.

Використання фунгіцидів під час вегетації дозволяє зупинити поширення гриба, особливо при прогнозуванні тривалих вологих періодів під час цвітіння.

Важливим елементом є вибір стійких гібридів, які мають генетично обумовлений імунітет або толерантність до збудника білої гнилі.

• Ретельна боротьба з бур'янами, що можуть бути резерваторами хвороби.
• Якісна передпосівна обробка насіння захисними препаратами.
• Контроль густоти посівів для забезпечення кращого провітрювання.
• Збалансоване мінеральне живлення з переважанням фосфорно-калійних добрив.