Бегомовірус кроталярії

Основними візуальними симптомами є деформація листкової пластинки, що виражається у вигляді вираженої кучерявості та скручування країв листя.

Спостерігається типовий мозаїчний візерунок: чергування світло-зелених, жовтих та темно-зелених ділянок, що є наслідком порушення хлорофільного апарату.

Рослини, що уражені бегомовірусом, демонструють значну затримку в рості та загальне пригнічення фізіологічних процесів.

У разі раннього інфікування спостерігається скорочення міжвузлів, внаслідок чого рослина набуває карликового вигляду.

Квіткові кисті часто розвиваються неповноцінно, що призводить до стерильності або масового опадання бутонів до початку цвітіння.

Бегомовірус кроталярії (Begomovirus crotalariae) є небезпечним вірусним патогеном, що належить до родини Geminiviridae. Ці віруси містять одноланцюгову кільцеву ДНК та мають характерні сдвоєні капсиди.

Цей об'єкт є класичним представником роду Begomovirus, що передаються природними переносниками. Основним вектором вірусу є тютюнова білокрилка (Bemisia tabaci).

Вірус вражає переважно рослини роду Crotalaria, які широко культивуються як зелене добриво, кормові культури або декоративні рослини.

Геном вірусу пристосований до швидкої реплікації в клітинах господаря, що забезпечує швидке системне поширення інфекції по всій рослині.

Поширення патогена тісно пов'язане з ареалом проживання його переносника, який надає перевагу теплим та вологим кліматичним зонам.

Головною умовою для розвитку інфекції є наявність великої популяції білокрилки на полі чи присадибній ділянці.

Сприятливими чинниками є висока температура повітря та висока вологість, які стимулюють активність комах-переносників.

Вірус може зберігатися в дикорослих бур'янах родини бобових, які виступають як джерела інфекції в осінньо-весняний період.

Порушення агротехнічних норм, наприклад, загущені посіви, створюють мікроклімат, що сприяє безперешкодному переміщенню переносників.

Відсутність правильної сівозміни сприяє накопиченню вірусу в ґрунті та на залишках рослин, підвищуючи ризик зараження наступних поколінь культур.

Шкодочинність вірусу полягає у критичному зниженні врожайності та якості рослинної продукції.

При ураженні сидеральних культур знижується їхня здатність до фіксації азоту, що робить їх використання як добрива малоефективним.

Системна інфекція призводить до того, що рослина не здатна сформувати повноцінне насіння, що завдає великих збитків насінницьким господарствам.

Додаткові збитки обумовлені необхідністю витрат на захисні заходи та ліквідацію хворих рослин на ділянці.

На тлі вірусного ураження рослини стають легкою здобиччю для вторинних фітопатогенів, що призводить до передчасної загибелі посівів.

Головною профілактичною мірою є ретельне знищення бур'янів, що можуть бути резерваторами вірусу та місцями розмноження білокрилки.

Рекомендується дотримуватися просторової ізоляції між посівами сприйнятливих рослин та джерелами інфекції.

Важливо постійно контролювати чисельність білокрилки та проводити інсектицидні обробки при виявленні шкідника.

Впровадження сівозміни та дотримання оптимальних термінів посіву дозволяє мінімізувати ймовірність інфікування молодих рослин.

• Використання виключно здорового сертифікованого насіннєвого матеріалу.
• Застосування пасток для білокрилки для моніторингу та зменшення популяції.
• Видалення хворих рослин з поля з подальшою їх глибокою утилізацією.