Склеротиніоз цибулі

Перші зовнішні прояви хвороби помітні на надземній частині рослин. Кінчики листя починають жовтіти, після чого відбувається поступове в’янення та засихання всього пір’я цибулі.

У прикореневій зоні або на донці цибулини з’являється характерний білий грибний наліт, що за виглядом нагадує вату. Це активна міцеліальна маса, яка інтенсивно розвивається при високій вологості.

З часом на уражених ділянках з’являються дрібні, спочатку світлі, а потім чорні тверді утворення — склероції. Їх можна знайти як на поверхні донця, так і всередині м’якоті цибулини.

Тканини цибулини під дією гриба розм’якшуються, стають водянистими та починають гнити. Процес супроводжується специфічним запахом, характерним для бактеріальних та грибних гнилей.

Коренева система уражених рослин швидко відмирає, через що цибулина втрачає зв’язок із ґрунтом і легко висмикується навіть при незначному зусиллі.

Збудником цієї хвороби є гриб Sclerotinia allii, який належить до аскоміцетів. Цей патоген характеризується надзвичайною стійкістю, оскільки здатний формувати склероції — тверді чорні утворення грибниці, що зберігають життєздатність у ґрунті протягом багатьох років.

Життєвий цикл гриба включає стадію утворення апотеціїв з аскоспорами, які розносяться потоками повітря. Крім того, інфекція може передаватися через ґрунт шляхом прямого проростання грибниці в кореневу систему рослин.

Гриб виділяє спеціальні ферменти, які розчиняють клітинні стінки рослин, перетворюючи тканини цибулі на м’яку кашоподібну масу. Це забезпечує швидке проникнення патогена вглиб здорових тканин.

До кола уражуваних культур входять усі представники роду Allium, включаючи ріпчасту цибулю, часник, цибулю-порей та цибулю-шалот. Патоген здатен розвиватися як в умовах відкритого ґрунту, так і в сховищах.

Здатність гриба поширюватися від рослини до рослини через контакт кореневих систем призводить до появи специфічних вогнищ ураження, які поступово розростаються по всьому полю.

Розвиток склеротиніозу безпосередньо залежить від кліматичних чинників. Оптимальні умови для зараження — це прохолодна погода з температурою в межах +12...+18°C та підвищена вологість.

Часті опади, тумани та роси створюють сприятливе середовище для проростання аскоспор на листі та коренях. Посушлива спекотна погода, навпаки, значно гальмує розвиток патогена.

Надмірне зволоження ґрунту, особливо на важких глинистих ділянках, сприяє застійним явищам, що є критичним фактором ризику для поширення білої гнилі.

Кислі ґрунти є більш вразливими до склеротиніозу, оскільки кислотність стимулює активність грибниці Sclerotinia allii та послаблює захисні механізми культурних рослин.

Недотримання просторової ізоляції та чергування культур у сівозміні призводить до накопичення високої концентрації інфекційного початку у верхньому шарі ґрунту.

Основна небезпека полягає у швидкому випаданні рослин, що призводить до значного зрідження посівів та неможливості отримання планового врожаю на заражених ділянках.

Хвороба завдає величезних втрат під час зберігання. Цибулини, що були прихованими носіями інфекції під час збору врожаю, стають джерелом гниття для всієї закладеної на зиму партії.

Знижується не тільки кількість, а й якість товарної цибулі, що унеможливлює її тривале транспортування та реалізацію через роздрібні мережі.

Склеротиніоз знижує показники схожості та енергії проростання насіння, якщо ураженню піддалися насінники цибулі.

Потреба у частому проведенні хімічних обробок фунгицидами суттєво підвищує собівартість продукції та знижує її екологічну чистоту.

Фундаментом захисту є дотримання сівозміни: повернення цибулі на поле не раніше ніж через 4–6 років. Це дозволяє склероціям у ґрунті втратити свою життєздатність.

Проведення вапнування кислих ґрунтів є ефективним методом зниження шкодочинності хвороби, оскільки гриб погано розвивається в нейтральному середовищі.

Використання виключно здорового посадкового матеріалу та ретельне сортування цибулі-сівки перед посадкою дозволяють уникнути раннього зараження ділянки.

• Покращення дренажу ґрунту для запобігання надмірному зволоженню.
• Збір та знищення всіх рослинних решток після завершення сезону.
• Використання фунгіцидів для обробки ґрунту та вегетуючих рослин при перших симптомах.

Глибока оранка допомагає загорнути інфіковані рештки та склероції на глибину, де вони швидше розкладаються під дією корисної мікрофлори та стають неактивними.