Ризоктоніоз

Першою ознакою захворювання є поява бурих плям або виразок на проростках, які з часом викликають загнивання кореневої шийки та загибель молодої рослини.

На дорослих рослинах, зокрема на цибулинах або коренеплодах буряка, формуються вдавлені плями темно-коричневого кольору, які згодом можуть покриватися грибницею.

Уражені культури демонструють явне відставання у рості, пожовтіння нижніх листків та загальне в'янення через порушення живлення від кореневої системи.

При підвищеній вологості повітря або ґрунту на уражених тканинах з'являється характерний павутинистий наліт, що складається з гіфів гриба-збудника.

• Полеглості сіянців та паростків.
• Темні некротичні плями на корінні.
• Суха гниль донця у цибулевих культур.
• Деформація та відмирання кореневої системи.

Збудником хвороби є ґрунтовий гриб Rhizoctonia solani, який належить до класу несовершенних грибів. Він не формує конідій, але успішно виживає у ґрунті завдяки утворенню склероціїв.

Цей патоген відрізняється надзвичайно широкою спеціалізацією, вражаючи багато сільськогосподарських культур. До групи ризику входять цибуля, часник, буряк кормовий, спаржа, селера, арахіс та овес.

Хвороба проявляється у вигляді системної гнилі, що вражає підземну частину стебла, коріння та органи запасу рослин, що часто призводить до їх швидкої загибелі.

Гриб здатний тривалий час зберігатися в ґрунті на органічних рештках у вигляді міцелію, що робить боротьбу з ним складним і довготривалим процесом.

Перенос інфекції здійснюється не лише через ґрунт, але й з інфікованим садивним матеріалом, а також через забруднений сільськогосподарський інвентар та поливну воду.

Найбільш сприятливими умовами для розвитку ризоктоніозу є надмірна вологість ґрунту, особливо в початкові фази розвитку культурних рослин.

Гриб проявляє максимальну активність при температурі ґрунту від +18°C до +25°C, хоча патоген здатний розвиватися і при значних коливаннях температури.

Важкі, глинисті та ущільнені ґрунти з поганою аерацією створюють ідеальне середовище для швидкого поширення міцелію гриба.

Часте повернення вразливих культур на те саме поле без дотримання сівозміни призводить до критичного накопичення інфекції у ґрунті.

Пошкодження рослин ґрунтовими шкідниками створює механічні пошкодження, які слугують «воротами» для проникнення грибниці в тканини рослини.

Основна шкода від ризоктоніозу полягає у масовому знищенні сходів, що призводить до зрідженості посівів та економічних збитків від втрати насіння.

Хвороба значно погіршує якість товарної продукції, знижуючи її лежкість при зберіганні, особливо у цибулі, часнику та коренеплодів буряка.

Ураження кореневої системи призводить до стресового стану рослин, що робить їх більш вразливими до інших захворювань та несприятливих погодних факторів.

Зниження енергії росту та пошкодження провідних шляхів рослини негативно позначається на загальній врожайності та накопиченні поживних речовин.

Інфіковані поля вимагають витрат на спеціальну обробку та проведення карантинних заходів, що здорожує собівартість отриманої сільськогосподарської продукції.

Дотримання раціональної сівозміни є ключовим методом, який дозволяє розірвати життєвий цикл патогена та знизити рівень інфекційного навантаження.

Глибока оранка допомагає загорнути рослинні рештки, де гриб проводить зиму, що сприяє його швидкій мінералізації та зменшенню кількості інфекції.

Обов'язковим заходом є якісне протруювання насіння та садивного матеріалу фунгіцидами широкого спектру дії для захисту молодих паростків.

Покращення дренажу та структури ґрунту запобігає застою води, що обмежує можливість розвитку гриба та сприяє кращому росту кореневої системи.

Використання біопрепаратів на основі триходерми дозволяє створити конкурентне середовище, що пригнічує розвиток збудника ризоктоніозу у ґрунті.