Аспергільозна гниль

На ранніх етапах розвитку на поверхні плодів з'являються м'які, знебарвлені плями. Тканини швидко втрачають структуру, стаючи водянистими та м'якими на дотик.

Згодом на уражених ділянках з’являється характерний наліт, який з часом стає чорним або темно-коричневим. Це скупчення конідій та конідієносців гриба.

Уражений абрикос швидко деформується. При високій вологості весь плід може перетворитися на чорну порошисту масу, яка легко розсипається при дотику.

Запах уражених плодів стає специфічним, затхлим та неприємним. Внутрішні тканини перетворюються на м'яку гнилу масу, пронизану міцелієм патогену.

На відміну від багатьох інших хвороб, аспергільозна гниль майже не змінює забарвлення шкірки на початкових етапах, але швидко проривається назовні з формуванням чорного пилу.

Збудником захворювання є гриб Aspergillus niger, який належить до групи сапротрофних пліснявих грибів. Цей мікроорганізм має потужний ферментативний апарат, що дозволяє йому швидко розкладати органічні тканини рослин.

Патоген формує інтенсивне чорне спороношення, через що хворобу часто називають «чорною пліснявою». Спори гриба надзвичайно легкі та легко розносяться повітрям на великі відстані.

Інфекція зберігається у ґрунті, на рослинних рештках та в обладнанні для збору врожаю. Гриб уражає широкий спектр культур, включаючи абрикос звичайний, цибулеві, виноград та горіхи.

Біологія гриба дозволяє йому бути активним у широкому діапазоні температур, проте він віддає перевагу теплим умовам. Це робить його одним з найнебезпечніших патогенів при зберіганні врожаю.

Гриб проникає в тканини плодів переважно через механічні пошкодження шкірки, тріщини або укуси комах. Потрапивши всередину, грибниця починає активно поглинати поживні речовини плоду.

Основними умовами для розвитку Aspergillus niger є висока температура навколишнього середовища (оптимум +25...+35°C) та підвищена вологість повітря.

У сховищах хвороба прогресує в умовах поганої вентиляції, коли навколо плодів утворюється застійна волога зона. Це створює мікроклімат, ідеальний для проростання спор.

Пошкодження плодів градом, шкідниками або неакуратним збором врожаю створює сприятливі умови для миттєвого зараження. Здорові плоди без пошкоджень уражаються значно рідше.

Висока концентрація спор у повітрі складських приміщень, де не проводиться регулярна дезінфекція, сприяє блискавичному поширенню гнилі на здорову продукцію.

Літні періоди з рясними опадами перед самим збором врожаю створюють передумови для зараження плодів безпосередньо на дереві.

Хвороба завдає величезних збитків сільському господарству, оскільки вражає врожай саме під час збору та транспортування. Втрати можуть сягати 50-80% від загальної маси.

Гриб здатний продукувати небезпечні вторинні метаболіти — мікотоксини, які роблять плоди непридатними для споживання навіть після видалення уражених частин.

Аспергільозна гниль робить продукцію неконкурентоспроможною, що призводить до відмови торговельних мереж від закупівлі цілих партій фруктів та овочів.

Окрім прямої втрати врожаю, патоген пошкоджує посадковий матеріал та тару, що вимагає додаткових витрат на фумігацію та заміну обладнання.

Швидкість поширення інфекції не залишає шансів на врятування партії продукції, якщо вчасно не ізолювати уражені плоди від здорових.

Основою захисту є санітарний контроль. Важливо прибирати всі рослинні рештки з саду та негайно вилучати хворі плоди під час збору врожаю.

Необхідно ретельно дезінфікувати складські приміщення перед завантаженням врожаю, використовуючи сучасні фунгіциди або термічну обробку тари.

Боротьба зі шкідниками, що пошкоджують шкірку, є обов'язковою умовою для зменшення кількості «вхідних воріт» для інфекції.

Підтримання низьких температур (+1...+4°C) у сховищах та контроль вологості повітря нижче критичного рівня стримують розвиток гриба.

• Використання стійких до розтріскування сортів.
• Обережна робота при сортуванні та упаковці плодів.
• Обробка плодів після збору біофунгіцидами.
• Забезпечення активної вентиляції в камерах зберігання.