Кореневий рак

Головним симптомом є утворення пухлиноподібних наростів на коренях або кореневій шийці. Спочатку ці нарости мають світлий колір і м'яку консистенцію.

З часом поверхня наростів стає бугристою, темніє і твердне, перетворюючись на деревину. Вони можуть досягати значних розмірів, перешкоджаючи нормальному функціонуванню кореневої системи.

Рослини, уражені кореневим раком, виглядають пригніченими. Спостерігається затримка росту, передчасне пожовтіння листя та загальне ослаблення імунної системи культури.

Через руйнування провідних тканин кореня рослина не може повноцінно засвоювати воду та мінеральні елементи. Це призводить до висихання окремих гілок, а згодом і всього дерева.

Під час викопування саджанців можна легко помітити нарости на коренях. Такі рослини не придатні для реалізації та висадки, оскільки вони є джерелом інфекції для всього саду.

Збудником хвороби є ґрунтова бактерія Agrobacterium tumefaciens. Вона належить до патогенів, що викликають неконтрольований поділ клітин рослини, що призводить до формування патологічних наростів.

Цей патоген здатний впроваджувати свою генетичну інформацію безпосередньо в геном рослини-господаря. Внаслідок цього клітини починають синтезувати особливі сполуки, які живлять саму бактерію.

Бактерії зберігаються у ґрунті протягом багатьох років, особливо на залишках коріння уражених рослин. Вони виживають навіть у несприятливих умовах, доки не знайдуть нове джерело живлення.

Зараження відбувається через механічні пошкодження кореневої системи. Будь-яка подряпина або зламаний корінець під час посадки стає ідеальними воротами для інфекції.

Широкий спектр рослин-господарів робить цю хворобу надзвичайно небезпечною для садових розплідників. Вона вражає як плодові дерева, так і ягідні кущі та багато квіткових культур.

Оптимальні умови для розвитку збудника — це нейтральні або слаболужні ґрунти. У кислих ґрунтах активність бактерії значно гальмується, що обмежує поширення хвороби.

Температурний режим у межах 20–25 градусів тепла є найбільш сприятливим для швидкого проникнення бактерій у тканини. Висока вологість повітря та ґрунту додатково стимулює цей процес.

Постійна обробка ґрунту без дотримання стерильності інструментів сприяє швидкому поширенню інфекції. Пошкоджені коріння стають легкою здобиччю для бактерій, що живуть у ґрунті.

Тривала монокультура на одному місці призводить до накопичення патогену. З кожним роком концентрація бактерій у ґрунті зростає, роблячи вирощування культур неможливим.

Транспортування посадкового матеріалу з розплідників, де вже є вогнища хвороби, є головним шляхом розповсюдження раку на нові ділянки та в нові регіони.

Кореневий рак завдає великих економічних збитків садоводам. Уражені саджанці втрачають товарний вигляд та біологічну цінність, що призводить до повного списання партій товару.

Хвороба робить рослини дуже вразливими до інших патогенів та несприятливих погодних умов. Ослаблені дерева часто гинуть під час сильних морозів або тривалої посухи.

Тривале перебування збудника у ґрунті унеможливлює вирощування чутливих плодових культур на цій ділянці протягом тривалого періоду часу без спеціальної дезінфекції.

Зниження врожайності та якості плодів є неминучим наслідком хронічного перебігу хвороби. Поступова деградація кореневої системи не дозволяє дереву отримувати достатньо енергії для плодоношення.

Нарости часто стають місцем розвитку вторинних гнилей, які прискорюють загибель кореня. Це створює умови для швидкого відмирання кореневої системи, навіть якщо рак був початковою причиною.

Першочерговим заходом є придбання здорового сертифікованого посадкового матеріалу. Перед посадкою необхідно ретельно оглядати кожен саджанець на наявність підозрілих утворень.

Застосування біологічних препаратів, що містять штами корисних бактерій-антагоністів, допомагає створити захисний бар'єр навколо кореневої системи молодої рослини.

Регулярна дезінфекція садового інструменту (секаторів, ножів) після кожного дерева чи операції суттєво знижує ризик передачі інфекції від хворої рослини до здорової.

Видалення та знищення уражених рослин з корінням є обов'язковим. Після видалення хворих дерев ґрунт на цьому місці потрібно дезінфікувати або висівати на ньому сидерати, що пригнічують патогени.

Оптимізація кислотності ґрунту шляхом внесення фізіологічно кислих добрив може бути додатковим методом, який стримує розмноження збудника у прикореневій зоні.