Жовта іржа пшениці

Типовою ознакою є поява на листках, піхвах листків та колоссі яскраво-жовтих пустул (урединій). Вони розташовуються чіткими поздовжніми рядами вздовж жилок, через що хворобу називають смугастою іржею.

При інтенсивному ураженні пустули зливаються в довгі смуги, що вкривають майже всю поверхню листка. Це призводить до порушення фізіологічних процесів та передчасного відмирання вегетативних органів.

На фінальних стадіях розвитку гриба в місцях ураження формуються чорні блискучі подушечки, вкриті епідермісом — телії, що містять теліоспори. Ця стадія свідчить про закінчення вегетаційного циклу збудника.

Візуально поле виглядає вогнищево жовтим, особливо на сприятливих для хвороби сортах. При масовому ураженні спостерігається знебарвлення посівів та їх пригнічений стан.

• Яскраво-жовті пустули, розташовані смугами.
• Пошкодження листків, піхв та колосків.
• Поява чорних подушечок (телій) наприкінці сезону.
• Деформація та всихання листкової поверхні.
• Вогнищеве поширення хвороби по полю.

Збудником захворювання є облігатний паразит — базидіальний гриб Puccinia striiformis f. sp. tritici. Цей фітопатоген має високу спеціалізацію і вражає здебільшого м’яку та тверду пшеницю, а також деякі види ячменю.

Гриб належить до групи іржастих грибів, що мають складний цикл розвитку. В умовах епіфітотій він здатний розмножуватися безстатевим шляхом, утворюючи урединіоспори, які розносяться вітром на великі відстані.

Міцелій гриба розвивається в міжклітинному просторі тканин рослини-господаря, проникаючи всередину через продихи листя. У процесі життєдіяльності патоген формує специфічні пустули, які руйнують епідерміс рослини.

Зимує збудник переважно у вигляді міцелію в тканинах озимих посівів або на падалиці зернових культур у регіонах з м’яким кліматом. Весною, за настання оптимальних умов, починається масове спороношення.

Наявність «зеленого мосту» у вигляді падалиці або ранніх посівів озимих є ключовим фактором виживання інфекції протягом року та її швидкого розповсюдження.

Жовта іржа найбільш активно розвивається при помірних температурах повітря. Оптимальним температурним режимом для проростання спор є діапазон від +10°C до +15°C.

Висока вологість повітря та наявність краплинно-рідкої вологи (роса, туман) є необхідними умовами для успішного зараження рослин спорами патогену.

Розвиток інфекції часто прискорюється весною після вологої зими, коли погодні умови сприяють швидкому розповсюдженню міцелію на молодих листках озимих зернових.

Тривала спека з температурою вище +20...+25°C гальмує життєдіяльність Puccinia striiformis, оскільки гриб є чутливим до перегріву та дефіциту вологи в приземному шарі повітря.

Вітер виступає головним фактором розповсюдження спор, що дозволяє хворобі швидко долати значні відстані між полями або навіть регіонами.

Шкодочинність хвороби полягає у суттєвому скороченні площі фотосинтезуючої поверхні, що негативно відбивається на накопиченні органічних речовин у зерні.

У разі ураження прапорцевого листка урожайність може знижуватися на 30–50%. Зерно стає щуплим, з низькими показниками маси тисячі зерен та якості клейковини.

Пошкодження посівів восени знижує зимостійкість озимини, що може призвести до значного зрідження посівів після перезимівлі та збільшення витрат на пересів.

Зараження колоса призводить до появи пустотілих зернівок або повної відсутності зерна, що суттєво зменшує загальний обсяг валового збору з гектара.

Епіфітотійний розвиток жовтої іржі створює загрозу для продовольчої безпеки, вимагаючи негайного втручання із застосуванням сучасних фунгіцидів.

Використання стійких до збудника сортів пшениці є найбільш економічно ефективним та надійним заходом у боротьбі з жовтою іржею.

Агротехнічний контроль включає просторову ізоляцію від джерел інфекції, знищення падалиці зернових та своєчасне очищення полів від бур’янів-резерваторів.

Збалансоване мінеральне живлення, особливо внесення фосфорно-калійних добрив, сприяє зміцненню імунітету рослин до грибкових уражень.

Хімічний захист передбачає обприскування фунгіцидами системної дії при перших симптомах прояву хвороби, щоб запобігти масовому поширенню спор.

Регулярний моніторинг посівів з фази виходу в трубку дозволяє вчасно виявити вогнища захворювання та провести ефективну фунгіцидну обробку.