Псевдовальзовий некроз

Основним симптомом є поява темних плям на корі, які з часом стають втиснутими та піддаються некротичним змінам. Це чітко свідчить про руйнування тканин камбію.

У місцях ураження кора тріскається, а деревина під нею часто темніє. При прогресуванні хвороби гілки кільцюються, що призводить до відмирання всієї верхівки.

На поверхні відмерлої кори з'являються характерні дрібні виступи, що є плодовими тілами гриба. Вони стають особливо помітними після вологої погоди.

Листя на інфікованих гілках в'яне, жовтіє та передчасно опадає, навіть якщо зовнішніх ознак сильного пошкодження стовбура ще не видно.

Загальний вигляд крони стає розрідженим через поступове відмирання окремих скелетних гілок, що суттєво погіршує загальний стан дерева.

Збудником захворювання є гриби роду Pseudovalsa, які відносяться до групи сумчастих патогенів. Це типові умовно-патогенні мікроорганізми, що активізуються за несприятливих умов для рослини-господаря.

Гриб розвивається переважно в корі та камбіальному шарі гілок. Після успішної колонізації патоген починає формувати плодові тіла, що проривають епідерміс рослини для розповсюдження спор.

Розповсюдження інфекції відбувається за допомогою аскоспор, які переносяться вітром, дощем або комахами. Міцелій гриба здатний тривалий час виживати в ураженій деревині.

Патоген частіше вражає ослаблені дерева, які мають механічні пошкодження або фізіологічні порушення, спричинені стресовими факторами середовища.

Біологічна стратегія гриба полягає в швидкому захопленні ослаблених тканин, де він переходить до активної фази спороношення, виснажуючи ресурси рослини.

Висока вологість повітря та тривалі опади створюють ідеальні умови для проростання спор гриба Pseudovalsa на корі рослин.

Наявність будь-яких ранових поверхонь, будь то обмороження, сонячні опіки чи механічні пошкодження від техніки, значно підвищує ризик зараження.

Густі посадки та відсутність провітрювання в кроні сприяють накопиченню вологи, що прискорює розвиток некротичних процесів у тканинах.

Слабкий імунітет дерев через дефіцит поживних речовин або несприятливі ґрунтові умови робить рослини беззахисними перед цим патогеном.

Порушення агротехнічних норм, зокрема неправильна обрізка, залишає відкриті «ворота» для інфекції, через які гриб проникає вглиб дерева.

Хвороба завдає значної шкоди садовим та лісовим насадженням, призводячи до втрати окремих гілок або цілих дерев при тривалому розвитку інфекції.

Погіршується загальна життєздатність дерева, що робить його вразливим до інших вторинних інфекцій та нападу шкідників-ксилофагів.

Естетична привабливість декоративних дерев різко знижується, оскільки крона стає асиметричною та сухою внаслідок відмирання гілок.

У плодовому садівництві некроз призводить до зниження врожайності через зменшення площі функціонуючого листкового апарату та пошкодження провідної системи.

Швидке поширення спор у межах насадження може призвести до масового ураження, що потребує значних витрат на санітарні заходи.

Першочерговим завданням є видалення та спалювання всіх сухих і уражених некрозом гілок для зупинки поширення спор.

Всі зрізи повинні бути оброблені дезінфікуючими засобами на основі міді або садовим варом, щоб запобігти повторному зараженню через рани.

Підтримка оптимального рівня живлення та поливу допомагає дереву швидше загоювати рани та протистояти патогенним мікроорганізмам.

• Обов’язкова дезінфекція інструментів після кожного дерева.
• Профілактичне обприскування фунгіцидами навесні.
• Своєчасна побілка стовбурів для захисту від перепадів температур.
• Регулярне проріджування крон для кращої вентиляції.