Коренева та гіпокотильна гниль

Первинні ознаки ураження проявляються у вигляді темних, водянистих плям на гіпокотилі молодих рослин. Згодом ці плями набувають коричневого кольору та поступово охоплюють стебло, створюючи перетяжку.

Коренева система хворих рослин стає коричневою, спостерігається відмирання дрібних корінців. Головний корінь загниває, що призводить до повного припинення живлення рослини.

Наземна частина рослин під час сильного ураження починає в’янути, особливо в спекотні години доби, навіть за наявності достатнього поливу. Листя жовтіє, починаючи з нижніх ярусів, і поступово засихає.

У розсади патоген часто викликає масове вилягання, що призводить до загибелі сіянців. Тканини стебла біля основи стають м’якими та легко ламаються при найменшому навантаженні.

При мікроскопічному дослідженні на уражених ділянках тканин можна виявити грибний наліт білуватого або рожевого відтінку, що залежить від вологості повітря.

Збудником хвороби є гриб Plectosphaerella melonis, який належить до класу аскоміцетів. Цей патоген має високу агресивність щодо представників родини гарбузових.

Міцелій гриба активно проникає в тканини кореня та гіпокотиля, руйнуючи клітинні стінки за допомогою ферментів. Патоген здатний тривалий час зберігатися в ґрунті у вигляді хламідоспор.

Гриб уражує широкий спектр культур, включаючи кавун, огірок, диню, кабачок та гарбуз. Також відомі випадки зараження перцю, томатів та деяких видів салату.

Всередині рослини інфекція поширюється через ксилему, блокуючи транспорт води та поживних речовин. Це призводить до швидкого метаболічного колапсу рослини.

Біологія патогена дозволяє йому паразитувати як на ослаблених, так і на здорових рослинах, за умови наявності сприятливих екологічних факторів для його розмноження.

Розвитку інфекції сприяє підвищена вологість ґрунту та повітря, що часто спостерігається при надмірному поливі або поганій роботі дренажної системи в теплицях.

Оптимальна температура для активного росту гриба Plectosphaerella melonis становить від +18°C до +25°C. Різкі коливання температур при високій вологості провокують епіфітотії.

Наявність у ґрунті рослинних решток попереднього врожаю є основним джерелом первинної інфекції. Патоген легко поширюється з поливною водою, інфікованим субстратом або через інструмент.

Загущені посіви та відсутність належної вентиляції в захищеному ґрунті підвищують ймовірність спалаху хвороби, оскільки волога на поверхні ґрунту випаровується повільніше.

Травмування коріння під час пересадки або розпушування ґрунту створює «вхідні ворота» для спор гриба, дозволяючи йому швидко колонізувати тканини молодих рослин.

Шкідливість захворювання полягає в різкому зниженні густоти стояння рослин, що безпосередньо впливає на підсумкову врожайність конкретної ділянки.

Уражені рослини формують значно менше плодів, які часто є недорозвиненими, деформованими та мають низькі смакові якості через порушення обміну речовин.

Хвороба завдає значних економічних збитків тепличним господарствам, вимагаючи витрат на хімічні обробки, заміну ґрунту або дорогу фумігацію.

Інфекція вирізняється високою швидкістю поширення, що робить майже неможливим локалізацію вогнища хвороби без видалення хворих рослин.

У разі масового ураження на ранніх етапах вегетації втрати врожаю можуть сягати 80–100%, що робить вирощування гарбузових культур збитковим.

Основою захисту є суворе дотримання сівозміни, що виключає повернення гарбузових культур на колишнє місце раніше ніж через 4–5 років.

Використання здорового, протруєного насіннєвого матеріалу та вирощування стійких гібридів значно знижує ризик зараження патогеном на початкових стадіях.

• Регулярне видалення та знищення рослинних решток після завершення вегетаційного періоду.
• Дезінфекція ґрунтових субстратів, теплиць та робочого інвентарю фунгіцидними засобами.
• Підтримання оптимального водно-повітряного режиму ґрунту, запобігання перезволоженню.

Застосування біологічних фунгіцидів на основі Trichoderma spp. допомагає стримувати розвиток патогена в ризосфері, створюючи конкурентне середовище.

При виявленні перших симптомів необхідне локальне застосування дозволених хімічних препаратів для поливу під корінь, щоб зупинити поширення інфекції на здорові рослини.