Філостиктоз капусти

Основним симптомом є поява на листках округлих плям світло-сірого або жовто-бурого кольору з темнішою облямівкою. Плями мають тенденцію до збільшення та злиття.

У центрі кожної плями чітко видно дрібні чорні крапки — пікніди гриба. Це діагностична ознака, за якою філостиктоз легко відрізнити від інших видів плямистостей, наприклад, від альтернаріозу.

Спочатку уражаються нижні листки, що контактують з ґрунтом, проте за сприятливих умов хвороба швидко охоплює всю розетку листя. Можливе передчасне пожовтіння та опадання листя.

На розсаді філостиктоз проявляється у вигляді некротичних плям, які можуть призводити до відмирання точки росту або загального пригнічення молодої рослини.

Сильне ураження листя призводить до того, що тканина в місцях плям стає ламкою, часто розривається, через що листок набуває дірчастого вигляду.

Збудником захворювання є недосконалий гриб Phyllosticta brassicae, що належить до порядку Sphaeropsidales. Він утворює пікніди, в яких розвиваються численні конідії, що забезпечують подальше поширення інфекції.

Інфекція зберігається на рослинних рештках у ґрунті, а також на насіннєвому матеріалі. Переносниками конідій виступають вітер, краплі дощу та сільськогосподарський інвентар під час догляду за посівами.

Розвиток гриба відбувається у тканинах листка, де він виділяє ферменти, що розщеплюють клітинні стінки рослини. Це призводить до поступового відмирання уражених ділянок листа.

Широкий спектр рослин-господарів включає різні види капусти, такі як білокачанна, цвітна, броколі та пекінська. Також патоген вражає бур'яни, що належать до родини хрестоцвітих.

Тривале перебування збудника у тканинах призводить до виснаження рослин, зниження вмісту цукрів та вітамінів у кочанах, що позначається на їхніх смакових якостях.

Оптимальні умови для розвитку інфекції — підвищена вологість повітря та помірна температура (в межах +20...+25°C). Тривалі дощі провокують масовий вихід спор із пікнід.

Порушення агротехніки, зокрема надмірна густота посівів та відсутність циркуляції повітря, сприяють накопиченню вологи на поверхні листків, що є ідеальним для проростання спор.

Інфекційне тло також підвищується при недотриманні сівозміни, коли капуста повертається на одне й те саме поле щороку. Це призводить до накопичення патогену в ґрунті.

Висока вологість при вирощуванні розсади в теплицях часто стає причиною спалахів філостиктозу, якщо не проводиться регулярне провітрювання приміщень.

Рослини, що отримали надмірні дози азотних добрив і мають пухкі, ніжні тканини, виявляються більш схильними до швидкого проникнення інфекції.

Шкодочинність філостиктозу полягає насамперед у зменшенні площі фотосинтезуючої поверхні, що знижує інтенсивність наростання маси головки капусти.

Хвороба погіршує товарний вигляд продукції, оскільки плямистість листя робить капусту непридатною для реалізації як свіжої продукції на ринку або в супермаркетах.

При ураженні головки гриб створює умови для розвитку вторинної інфекції, особливо бактеріальних гнилей, що призводить до значних втрат під час зберігання в овочесховищах.

Зниження енергії росту рослин призводить до того, що вони стають більш чутливими до інших несприятливих факторів середовища — посухи чи перепадів температур.

Загальні втрати врожаю при епіфітотійному розвитку хвороби можуть досягати 20% і більше, що вимагає великих витрат на фунгіцидну обробку плантацій.

Основним методом профілактики є дотримання сівозміни та просторова ізоляція нових посівів від старих полів, де вирощувалися хрестоцвіті культури.

Ретельне видалення всіх рослинних решток після збирання врожаю та глибока оранка ґрунту дозволяють зменшити інфекційне навантаження в наступному сезоні.

Використання стійких до хвороби сортів та гібридів, а також знезараження насіння перед висівом є базовими елементами інтегрованої системи захисту.

При виявленні симптомів застосовують фунгіциди, дозволені для використання на капусті, з дотриманням термінів очікування до збирання врожаю.

• Проведення своєчасного прополювання бур'янів.
• Полив під корінь, а не дощуванням.
• Підтримка оптимального рівня калійного живлення.
• Використання якісного посівного матеріалу.