Філахороз

Перші симптоми проявляються у вигляді дрібних плям, які з часом стають чорними, блискучими та дещо опуклими. Вони чітко виділяються на фоні зеленої листкової пластинки.

Плями можуть бути розташовані поодиноко або зливатися в суцільні чорні утворення, які часто оперізують жилки листка або поширюються вздовж них.

Навколо чорних стром часто формується жовтуватий або блідо-зелений ореол, що свідчить про порушення обмінних процесів у клітинах рослини під дією токсинів гриба.

Уражені ділянки листя з часом втрачають еластичність, стають крихкими та передчасно відмирають, що значно прискорює процес старіння вегетативної маси.

На стеблах та піхвах листків плями виглядають як довгасті чорні штрихи, що щільно прикріплені до епідермісу і не змиваються водою.

Збудниками філахорозу є сумчасті гриби родини Phyllachoraceae, серед яких найбільш поширеним є вид Phyllachora graminis. Це спеціалізовані паразити, які отримують поживні речовини виключно з живих тканин рослин-господарів.

Характерною особливістю гриба є формування стром — щільних сплетінь гіф, усередині яких розвиваються плодові тіла (перитеції). Ці структури виглядають як чорні плями на листі.

Життєвий цикл патогена включає утворення аскоспор, які викидаються з перитеціїв під час дощу або високої вологості, забезпечуючи розповсюдження інфекції на нові рослини.

Гриб здатний тривалий час зберігатися на пожнивних рештках у вигляді стром, що робить перезимівлю патогена надзвичайно успішною в умовах помірного клімату.

Інфекція проникає в тканини переважно через продихи або механічні пошкодження, після чого починається колонізація міжклітинного простору листка.

Активному розвитку хвороби сприяє вологий і теплий період, особливо у другій половині вегетації, коли випадає велика кількість опадів та виникають тумани.

Температурний режим у межах 18–22°C є найбільш сприятливим для швидкого проростання аскоспор та формування нових плодових тіл на тканинах рослин.

Густі, погано провітрювані посіви створюють локальний мікроклімат, де волога на поверхні листя затримується на тривалий час, що стимулює розвиток гриба.

Порушення агротехніки, зокрема відмова від глибокої оранки, сприяє накопиченню інфекційного матеріалу на поверхні ґрунту, що підвищує ризик епіфітотій.

Тривале вирощування однієї і тієї ж культури на одному полі призводить до накопичення патогену в ґрунті та на залишках, посилюючи інтенсивність розвитку хвороби щороку.

Головна шкода полягає у зменшенні асиміляційної поверхні листя, що призводить до падіння інтенсивності фотосинтезу та зниження загальної продуктивності рослин.

У зернових культур філахороз може викликати щуплість зерна та зменшення маси тисячі зерен, що негативно впливає на якісні та кількісні показники врожаю.

Зниження вмісту цукрів, білків та вітамінів у вегетативних органах суттєво зменшує кормову цінність злакових трав, що є критичним для тваринництва.

Рослини, уражені хворобою, мають знижений імунітет, тому частіше страждають від інших грибкових та бактеріальних інфекцій, а також від несприятливих погодних умов.

Фінансові втрати сільгоспвиробників формуються як за рахунок недобору валового збору, так і через зниження товарного вигляду та якості вирощеної продукції.

Глибока оранка або дискування пожнивних решток є базовим заходом, що дозволяє ізолювати та знищити джерела інфекції, які знаходяться на залишках рослин.

Дотримання сівозміни з чергуванням культур, не сприйнятливих до даного патогену, дозволяє розірвати цикл розвитку гриба та суттєво знизити інфекційний тиск.

Використання фунгіцидів під час активного росту рослин дозволяє попередити масове зараження, особливо у роки з надмірною кількістю опадів.

Своєчасне внесення фосфорно-калійних добрив сприяє зміцненню клітинних стінок рослин, що ускладнює проникнення грибниці патогену.

• Вибір сортів з підвищеною польовою стійкістю до плямистостей.
• Оптимізація норм висіву для кращого провітрювання посівів.
• Видалення бур'янів, на яких може зберігатися гриб.