Фомоз буряка

Первинні ознаки фомозу проявляються на нижніх листках у вигляді світло-бурих плям з чітко вираженою темною облямівкою.

У центрі таких плям згодом формуються дрібні чорні крапки — пікніди, які є органами розмноження гриба-патогена.

Вражені коренеплоди набувають ознак сухої гнилі, особливо у верхній частині, де тканина стає чорною та трухлявою.

На початкових етапах розвитку сходів інфекція викликає «коренеїд», що призводить до загибелі проростків ще до виходу на поверхню.

У насінників хвороба викликає передчасне відмирання пагонів та суцвіть, що призводить до значної втрати врожаю насіння.

Збудником захворювання є гриб Neocamarosporium betae (Phoma betae), який є надзвичайно небезпечним для всіх видів буряка.

Гриб здатний тривалий час зберігатися в ґрунті на залишках культур, а також передаватися через насіннєвий матеріал.

Міцелій гриба може перезимовувати у ґрунті або на коренеплодах, що зберігаються у сховищах, активно розмножуючись навесні.

Поширення спор відбувається переважно через краплі дощу, вітер, а також при контакті з інфікованими інструментами.

Даний патоген вражає як цукровий, так і кормовий буряк, спричиняючи значні економічні втрати у фермерських господарствах.

Підвищена вологість повітря та помірні температури (+18...+22°C) є ідеальними умовами для стрімкого розмноження гриба.

Дефіцит бору в ґрунті є головним фактором, що послаблює природний імунітет рослин до фомозу.

Порушення сівозміни та щільні посіви значно погіршують фітосанітарний стан поля, створюючи умови для спалаху хвороби.

Надмірне застосування азотних добрив сприяє розростанню тканин, які легше уражаються спорами гриба при вологій погоді.

Механічні пошкодження коренеплодів при обробці ґрунту створюють відкриті шляхи для проникнення інфекції всередину рослини.

Фомоз значно знижує загальну врожайність коренеплодів, що прямо впливає на рентабельність вирощування культури.

Пошкоджені коренеплоди мають низьку цукристість, що знижує якість виробленої продукції для переробної промисловості.

Інфіковані плоди схильні до швидкого загнивання під час зберігання, що створює загрозу для всієї партії в буртах.

Загибель сходів від коренеїду призводить до нерівномірності посівів та необхідності проведення дорогого пересіву.

Зниження якості насіння через ураження насінників обмежує можливості подальшого відтворення сорту.

Суворе дотримання сівозміни, що передбачає повернення буряка на поле не раніше ніж через 3–4 роки, є обов'язковим.

Використання високоякісного протруєного насіння запобігає занесенню інфекції на нові площі посівів.

Регулярне внесення мікродобрив, що містять бор, підвищує стійкість буряка до ураження патогеном.

Глибока оранка після збору врожаю сприяє мінералізації рослинних решток, на яких зимує гриб.

• Вибір стійких до хвороб гібридів та сортів.
• Боротьба з бур'янами для покращення провітрювання посівів.
• Дотримання температурного режиму при зберіганні врожаю.