Фомоз коренеплодів селери

Перші симптоми фомозу з'являються на листі та черешках у вигляді плям жовтуватого кольору, на поверхні яких згодом виникають чорні цятки — пікніди.

На коренеплодах під час збору врожаю або зберігання виявляється суха гниль, яка має вигляд сіро-бурих плям із чіткими межами.

Внутрішня частина ураженого коренеплоду стає пухкою, у тканинах можуть утворюватися порожнечі, вкриті сірим нальотом міцелію гриба.

Шкірка в місцях ураження часто зморщується і трохи заглиблюється, що є характерною ознакою для розвитку патогену Subplenodomus apiicola.

Розвиток хвороби призводить до того, що коренеплід втрачає щільність та стає непридатним для вживання в їжу та тривалого зберігання.

Збудником інфекції є гриб Subplenodomus apiicola, який здатний паразитувати на різних видах селери.

Гриб зберігається в ґрунті на залишках рослин протягом тривалого часу, також джерелом зараження може бути інфіковане насіння.

Спори гриба поширюються за допомогою крапель дощу, поливної води, вітру та через робочий інвентар під час догляду за рослинами.

Цей мікроорганізм належить до групи несовершених грибів і проявляє високу патогенність саме в умовах підвищеної вологості.

Патоген має складний життєвий цикл, що дозволяє йому ефективно адаптуватися до змін умов зовнішнього середовища.

Розвитку фомозу сприяє прохолодна та волога погода, особливо у другій половині літа, коли коренеплоди починають активно наливатися.

Температурний режим у межах від +15 до +20 градусів є найбільш сприятливим для швидкого проростання спор та інфікування тканин рослини.

Надмірна густота посівів створює мікроклімат із застоєм вологого повітря, що різко прискорює процес зараження селери.

Порушення агротехніки вирощування та відсутність дотримання сівозміни сприяють накопиченню інфекційного фону в ґрунті.

Під час зберігання врожаю основними чинниками розвитку гнилі є недостатня вентиляція та підвищена вологість повітря в приміщенні.

Основна шкода полягає у зниженні товарності коренеплодів, що робить їх непридатними для реалізації на ринку свіжої продукції.

Хвороба призводить до значних втрат під час зимового зберігання, оскільки гниль здатна швидко поширюватися від хворого до здорового коренеплоду.

Знижується загальна врожайність культури, оскільки уражені рослини мають меншу масу коренеплодів та гірші показники якості.

Інфіковане насіння, отримане від хворих рослин, стає джерелом поширення фомозу на нові площі в наступні сезони.

Додаткові витрати на перебирання та вибракування врожаю суттєво підвищують собівартість кінцевої продукції селери.

Головним заходом є використання здорового, сертифікованого насіння та проведення його передпосівної обробки фунгіцидами.

Дотримання сівозміни з поверненням культури на те саме поле не раніше ніж через чотири роки є критично важливим для профілактики.

• Глибока зяблева оранка для знищення джерел інфекції у ґрунті.
• Видалення всіх рослинних залишків із поля відразу після збирання.
• Забезпечення оптимальних умов зберігання в овочесховищах.
• Боротьба зі шкідниками, які пошкоджують тканини та полегшують проникнення гриба.
• Вирощування відносно стійких сортів селери.

При появі перших симптомів на вегетуючих рослинах доцільно проводити обприскування дозволеними фунгіцидними препаратами.

Під час збору врожаю важливо мінімізувати механічні пошкодження коренеплодів, через які патоген легко проникає всередину тканин.