Північний гельмінтоспоріоз кукурудзи

Перші ознаки хвороби з’являються у вигляді вузьких, витягнутих плям сигароподібної форми. Забарвлення плям варіюється від блідо-зеленого до жовтувато-коричневого.

Характерною особливістю є те, що плями можуть зливатися між собою, займаючи значну частину листової пластини. В центрі некрозу з часом з'являється світло-сірий наліт.

На зворотному боці листа, у зоні плям, при високій вологості розвивається рясний оливково-чорний наліт, що є ознакою інтенсивного спороутворення гриба.

Поступово уражені ділянки стають ламкими, листя скручується, сохне та передчасно відмирає, що значно знижує площу активної фотосинтезуючої поверхні.

У разі раннього інфікування хвороба швидко переходить на верхні листки, що може призвести до повної загибелі листового апарату ще до закінчення цвітіння.

Збудником північного гельмінтоспоріозу є гриб Exserohilum turcicum, який належить до класу несовершених грибів. Він характеризується значною агресивністю та здатністю швидко уражувати посіви кукурудзи.

Інфекція зберігається у ґрунті та на неперегнилих рослинних рештках. Конідії гриба поширюються потоками повітря, дощовими краплями або комахами на великі відстані від джерела.

Гриб розвивається в широкому температурному діапазоні, проте найбільш сприятливими є умови помірного клімату з чергуванням вологих періодів та сонячних днів.

Живлення гриба здійснюється через виділення спеціальних ферментів, які руйнують тканини листа, що призводить до утворення некротичних зон.

У циклі розвитку патогена спостерігається постійне відновлення конідіального спороношення, що дозволяє хворобі розвиватися хвилеподібно протягом усього сезону.

Поширення хвороби активізується при температурі 20–25 градусів Цельсія та високій вологості повітря. Нічні тумани та тривалі роси є критичними факторами інфікування.

Загущені посіви створюють мікроклімат, який ідеально підходить для розвитку збудника, оскільки волога на поверхні листя утримується тривалий час.

Порушення сівозміни, зокрема вирощування кукурудзи на одному місці протягом багатьох років, призводить до накопичення інфекційного навантаження в ґрунті.

Недостатня аерація посевів через неправильну густоту стояння рослин посилює швидкість поширення хвороби від нижнього ярусу до качана.

Висока вологість під час фази наливу зерна сприяє розвитку вторинної інфекції, що погіршує фітосанітарний стан поля в кінці сезону.

Північний гельмінтоспоріоз завдає суттєвої шкоди, знижуючи врожайність зерна через передчасне висихання вегетативної маси рослин.

Зменшення фотосинтетичної активності призводить до недорозвинення качанів та формування щуплого, неповновагого зерна з низькими показниками якості.

Через ослаблення стеблової тканини патогеном рослини стають більш схильними до вилягання, що значно ускладнює збирання врожаю комбайнами.

Ураження посівів гельмінтоспоріозом знижує поживну цінність силосу, роблячи його менш придатним для годівлі сільськогосподарських тварин.

Хвороба здатна знищити до 40 відсотків очікуваного врожаю в роки з епіфітотійним перебігом, що робить її однією з найнебезпечніших для кукурудзи.

Основним засобом профілактики є вирощування гібридів, які мають генетично закріплену стійкість до Exserohilum turcicum.

Агротехнічні заходи включають обов'язкове проведення глибокої оранки, що забезпечує закладення рослинних залишків на глибину, де патоген гине.

Використання фунгіцидів під час вегетації є ефективним заходом при виявленні перших симптомів. Найкращий результат дає обробка перед цвітінням.

Важливо дотримуватися сівозміни, висіваючи кукурудзу після культур, які не є господарями для даного виду гельмінтоспоріозу.

• Проведення моніторингу посівів на ранніх етапах розвитку.
• Використання протруйників насіння для захисту сходів.
• Збалансоване внесення добрив, особливо фосфорно-калійних.
• Вчасне знищення бур'янів-резерваторів інфекції.