Неокосмоспорозна коренева гниль

Перші зовнішні ознаки хвороби проявляються у вигляді хлорозу нижніх листків, який швидко переходить у незворотне в'янення всієї рослини.

При огляді кореневої системи виявляється чітке потемніння тканин, що супроводжується розм'якшенням коренів та відмиранням бічних корінців.

На поздовжньому розрізі прикореневої частини стебла спостерігається інтенсивне побуріння судинних пучків, що є характерною ознакою ураження грибною інфекцією.

У разі підвищеної вологості повітря на поверхні стебел може з’являтися слабкий наліт, що має забарвлення від білого до рожевого кольору.

У нуту хвороба часто викликає викривлення стебла, відставання у рості та повну загибель рослин ще до моменту формування бобів.

Збудником захворювання є ґрунтові гриби роду Neocosmospora, що належать до класу Sordariomycetes та мають тісний морфологічний і генетичний зв’язок із родом Fusarium.

Цей патоген є типовим мешканцем ґрунту, який здатен тривалий час зберігатися у вигляді стійких хламідоспор, очікуючи сприятливих умов для ураження коріння.

Гриби роду Neocosmospora проникають у рослину через кореневі волоски, швидко колонізують судинну систему та блокують рух води й поживних речовин.

Біологія гриба дозволяє йому розвиватися як на живих тканинах, так і на рослинних рештках, що робить його вкрай складним для повної елімінації з поля.

Поширення збудника в агроценозах відбувається переважно з зараженим насіннєвим матеріалом, через знаряддя обробітку ґрунту та поверхневі води.

Розвиток неокосмоспорозу стимулюється високими температурами ґрунту, особливо в літні місяці, коли патоген стає найбільш агресивним щодо бобових культур.

Надмірна зволоженість ґрунту після дощів або некоректне зрошення створюють ідеальне середовище для проростання спор та швидкого поширення грибниці.

Недотримання сівозміни, зокрема повернення нуту на те саме поле раніше ніж через 4 роки, сприяє критичному накопиченню інфекції в ґрунті.

Пошкодження коренів комахами або нематодами значно підвищує сприйнятливість рослин до зараження, оскільки гриб легко проникає у травмовані тканини.

Дефіцит фосфорно-калійного живлення послаблює імунну систему рослини, роблячи її вразливою до атаки патогенів роду Neocosmospora.

Шкодочинність неокосмоспорозної кореневої гнилі проявляється у критичному зниженні густоти посівів та значних втратах врожаю зернобобових культур.

Хвороба призводить до передчасної загибелі вегетуючих рослин, що унеможливлює правильний розвиток плодів та формування повноцінного насіння.

Якість насіннєвого матеріалу, зібраного з уражених ділянок, різко падає: насіння стає дрібним, зморшкуватим та з низькою енергією проростання.

Порушення судинної системи рослини призводить до зниження фотосинтезу, що негативно впливає на загальний обмін речовин та накопичення білка в зерні.

Заражені поля стають джерелом інфекції для сусідніх ділянок, що вимагає впровадження суворих карантинних та профілактичних заходів захисту.

Основним заходом боротьби залишається дотримання правильної сівозміни, що перериває життєвий цикл патогена та знижує інфекційний фон ґрунту.

Використання фунгіцидних протруйників при підготовці посівного матеріалу є обов’язковим для захисту проростків від раннього зараження грибом.

Вирощування стійких сортів залишається найбільш економічно вигідним методом, що дозволяє отримувати врожай навіть за наявності збудника у ґрунті.

Важливо забезпечувати якісний дренаж на полях, щоб уникнути застою води та створення передумов для загнивання коріння культурних рослин.

• Ретельне знищення бур'янів-резерваторів.
• Збалансоване внесення мінеральних добрив.
• Своєчасна боротьба зі шкідниками ґрунту.
• Глибока оранка ґрунту для загортання залишків.