Метанобактерії

Важливо уточнити, що Methanobacterium не належать до патогенних організмів і не спричиняють хвороб рослин. Це представники роду метаногенних архей.

Ці мікроорганізми є суворими анаеробами. Вони не можуть існувати в присутності кисню, тому їх активність обмежена глибокими або перезволоженими ґрунтами.

Біологічно вони є редуцентами, що переробляють органічні сполуки в умовах відсутності повітря, виділяючи при цьому метан як побічний продукт життєдіяльності.

У рослинництві ці організми не мають ніякого відношення до інфекційних захворювань. Вони не мають ферментативних механізмів для руйнування тканин рослин.

Отже, при діагностиці пошкоджень посівів метанобактерії не повинні розглядатися як причина в’янення, гниття чи інших патологічних процесів.

Основною умовою для розмноження цих архей є анаеробне середовище. Рівень окисно-відновного потенціалу має бути дуже низьким, що характерно для боліт або затоплених ґрунтів.

Висока вологість ґрунту — критичний фактор. Коли пори ґрунту повністю заповнені водою, доступ кисню припиняється, що стимулює активність метаногенів.

Температурний оптимум для більшості видів метанобактерій становить від +25 до +40 градусів за Цельсієм, тому влітку їх активність у ґрунті зростає.

Наявність органічної речовини в ґрунті слугує джерелом живлення для супутньої мікрофлори, продукти метаболізму якої споживають ці археї.

Внесення надмірної кількості неперепрілої органіки в застійних умовах вологи створює ідеальне середовище для їхнього розвитку.

Метанобактерії не шкодять живим рослинам. Вони не є паразитами або фітопатогенами, тому пряма шкода культурам відсутня.

Непрямий вплив може бути пов’язаний зі зміною газового складу прикореневого шару, що може дещо пригнічувати дихання кореневої системи рослин.

В інтенсивному землеробстві активність цих організмів зазвичай не враховується як фактор зниження врожайності чи якості продукції.

На рисових полях вони можуть сприяти швидкій мінералізації органічних добрив, що іноді вимагає корекції систем живлення культур.

Немає жодних підстав вважати метанобактерії небезпечними для агроценозів, оскільки вони виконують важливу екологічну функцію розкладання решток.

Заходи захисту проти метанобактерій не розробляються, оскільки вони не є шкідниками або збудниками хвороб сільськогосподарських культур.

Найкращий спосіб контролю — це належна агротехніка, зокрема організація правильного дренажу та розпушування ґрунту для забезпечення аерації.

Запобігання перезволоженню ґрунту автоматично обмежує чисельність метаногенних архей, оскільки вони гинуть за наявності достатньої кількості кисню.

Використання раціональних схем удобрення дозволяє уникнути надлишкового накопичення органічних решток у перезволоженому стані.

Агрономічний моніторинг стану ґрунту краще спрямувати на розвиток корисної мікрофлори, що працює в аеробних умовах.