Меланконіоз

Перші ознаки меланконіозу проявляються у вигляді втиснутих темно-коричневих плям на корі гілок. З часом площа ураження збільшується, а кора в цих місцях набуває вигляду сухого некрозу.

Часто спостерігається виділення камеді (камедетеча) на місці уражених ділянок, що є реакцією дерева на проникнення грибниці в живі тканини.

У вологу погоду на поверхні некротичних ділянок утворюються численні чорні горбики — це місця виходу спор гриба, що є ключовою діагностичною ознакою хвороби.

На пізніх стадіях листя на уражених гілках передчасно жовтіє і скручується. Уражені гілки втрачають тургор і поступово засихають, що весело призводить до відмирання цілих частин крони.

При ураженні стовбура спостерігається вертикальне розтріскування кори та утворення глибоких виразок, що можуть призвести до швидкої загибелі всього дерева.

Меланконіоз — це грибкове захворювання кори та деревини, збудником якого є сумчасті гриби з родини Melanconidaceae. Найчастіше хвороба зустрічається на волоському горісі, де основну роль відіграє гриб Melanconis modonia.

Тип хвороби класифікується як некротичний рак, що вражає камбій, луб та глибші шари деревини. Це призводить до порушення фізіологічних процесів в уражених органах рослини.

Гриб розвивається, утворюючи конідіальне спороношення у вигляді невеликих подушечок, що розривають епідерміс кори. Згодом на цих місцях з'являються плодові тіла (перитеції), які забезпечують зимівлю інфекції.

Джерелом інфекції є хворі гілки та відмерла кора. Спори гриба поширюються за допомогою вітру, крапель дощу, а також переносяться комахами-шкідниками, які відвідують дерева.

Патоген є факультативним паразитом, що активно розвивається на ослаблених деревах, які постраждали від морозів, посухи або механічних пошкоджень.

Підвищена вологість повітря та часті опади під час вегетації створюють ідеальні умови для проростання спор гриба Melanconis на поверхні кори.

Пошкодження дерев низькими зимовими температурами або сонячними опіками значно полегшує проникнення патогену в тканини, оскільки ці місця стають відкритими воротами для інфекції.

Відсутність правильного догляду, зокрема обрізки, призводить до появи сухостою та механічних ран, які накопичують інфекційне навантаження в саду.

Загущені посадки, де спостерігається погана вентиляція крони, сприяють тривалому утриманню вологи на гілках, що підвищує ризик масового зараження дерев.

Висока температура в поєднанні з вологою влітку сприяє швидкому розвитку грибниці в деревині та прискорює некротичні процеси.

Шкодочинність меланконіозу полягає в поступовому зниженні продуктивності дерев, що проявляється у зменшенні кількості та якості врожаю.

Через ураження провідних тканин гілки перестають отримувати поживні речовини, що веде до їх поступового засихання та випадання окремих частин крони.

Сильне ураження стовбурів призводить до того, що дерева стають крихкими та легше ламаються під час сильних вітрів або снігопадів.

Наявність гриба в саду вимагає постійних витрат на санітарні заходи та застосування фунгіцидів, що здорожує процес вирощування плодових культур.

Без вжиття заходів меланконіоз може спричинити повну деградацію плантації, роблячи її економічно недоцільною для подальшого використання.

Основним заходом боротьби є своєчасна санітарна обрізка, під час якої видаляють усі сухі та уражені гілки з захопленням здорової тканини.

• Обробка місць зрізів дезінфікуючими розчинами (мідний купорос).
• Покриття відкритих ран садовою замазкою для запобігання повторному зараженню.
• Видалення та спалювання всіх рослинних залишків, що є джерелом спор.

Профілактичне обприскування дерев мідьвмісними препаратами у фазу набрякання бруньок та після цвітіння допомагає створити бар'єр для поширення гриба.

Підтримка оптимального водного та поживного режиму зміцнює імунітет дерев, що підвищує їхню опірність до патогенних організмів.

Регулярний моніторинг стану кори та вчасна боротьба зі шкідниками запобігають утворенню ран, через які гриб потрапляє всередину рослини.