Лікогала

Основним симптомом є утворення округлих, дрібних тіл, що нагадують маленькі краплі або кульки, які виступають на поверхні кори або деревини.

На початкових стадіях розвитку ці утворення мають яскраве забарвлення — від рожевого до насиченого оранжевого кольору, що робить їх дуже помітними.

При натисканні зрілий об’єкт може виділяти порошкоподібну масу, яка складається зі спор, що легко розносяться вітром на великі відстані.

Місця накопичення слизовика часто виглядають як дивні плями на стовбурах дерев, особливо в нижній частині або в тріщинах кори, куди потрапляє вода.

У міру висихання ці тіла втрачають яскравість і стають сірими або коричневими, перетворюючись на крихку оболонку, що залишається на дереві тривалий час.

Лікогала (Lycogala) не є класичним патогеном, що викликає хвороби, а належить до групи організмів під назвою міксоміцети, або слизовики.

Цей організм є представником простіших, який протягом свого життєвого циклу проходить стадію плазмодію, здатного до повільного руху по поверхні субстрату.

На відміну від паразитичних грибів, лікогала не проникає в тканини живих рослин, щоб висмоктувати соки, а веде сапротрофний спосіб життя.

Вона обирає для оселення гнилу деревину, пні або кору дерев, де накопичується волога та органічні рештки, необхідні для її розвитку.

З агрономічної точки зору лікогала є індикатором того, що на ділянці присутня надмірна вологість або дерево має глибокі пошкодження, які потребують уваги.

Для активного росту лікогалі необхідне середовище з високою вологістю повітря та постійно вологими поверхнями рослин.

Найчастіше цей слизовик з’являється після тривалих дощів, особливо якщо на ділянці є скупчення неперегнилих залишків деревини або тирси.

Затінені ділянки саду без прямого сонячного світла створюють ідеальні умови для збереження вологи, що є критично важливим для життя плазмодія.

Неправильний догляд, як-от використання вологої мульчі безпосередньо біля стовбурів дерев, сприяє виникненню колоній лікогали.

Стагнація повітря всередині густих насаджень також стимулює розмноження цього організму, оскільки перешкоджає швидкому випаровуванню вологи.

Основна шкода від лікогали полягає в перекритті природних дихальних отворів на корі, що погіршує фізіологічні процеси дерева.

Хоча сам слизовик не вбиває рослину, він створює сприятливі умови для розвитку вторинної патогенної мікрофлори та плісняви.

Наявність слизовика значно знижує декоративні якості дерев, особливо в паркових зонах, де естетичний вигляд є пріоритетним.

Він вказує на ослабленість дерева, часто супроводжуючи процеси гниття деревини, які вже почалися через інші причини.

Для аграрія це сигнал, що необхідно змінити агротехніку та знизити рівень вологості навколо дерев, щоб уникнути подальшого псування деревини.

Першим кроком у боротьбі є санітарна очистка саду: прибирання старих пнів, гілок та надлишків гниючої мульчі з території.

Важливо забезпечити провітрювання крони дерев шляхом правильного обрізання, що зменшить загальну вологість у пристовбурних колах.

У разі локального ураження можна провести механічне видалення плодових тіл щіткою та подальшу обробку мідним купоросом або іншими антисептиками.

• Оптимізація поливу.
• Регулярна дезінфекція садового інструменту.
• Забезпечення доступу сонячного світла до стовбурів.

Якщо лікогала з'являється на цінних деревах, слід також перевірити кору на наявність тріщин та провести її лікування для запобігання подальшому гниттю.