Лікогала жовто-бура

Лікогала жовто-бура візуалізується як кулясті або подушкоподібні утворення, що з’являються на гнилій деревині, пнях чи корі ослаблених дерев.

На ранніх етапах розвитку плодові тіла мають кремовий, рожевий або світло-жовтий відтінок, що дозволяє легко виявити їх на темній поверхні.

У процесі дозрівання оболонка стає щільнішою і змінює колір на коричневий, охристий або жовто-бурий, поверхня часто виглядає дрібнобородавчастою.

Якщо натиснути на зріле тіло, з нього вивільняється густа спорова маса, що має сіро-оливковий або коричневий колір, схожа на порошок.

Ці організми часто зростаються у великі групи, утворюючи скупчення, що нагадують специфічні утворення, характерні для роду Lycogala.

Збудник Lycogala flavofuscum відноситься до міксоміцетів — особливої групи організмів, що займають проміжне положення між царствами тварин та грибів.

Життєвий цикл включає вегетативну фазу плазмодія, який здатний повільно рухатися по субстрату та поглинати органічні часточки шляхом фагоцитозу.

Цей організм є типовим сапротрофом, що розвивається виключно на мертвих тканинах або в місцях розвитку гнильних процесів.

Перехід до спороношення відбувається при зміні зовнішніх умов, коли плазмодій виходить на поверхню деревини та формує еталії.

Розмноження відбувається за допомогою спор, які розносяться вітром, водою або дрібними комахами, поширюючи колонію на нові об'єкти.

Розвиток лікогали тісно пов’язаний з високим рівнем вологості повітря та самого субстрату, що спостерігається у затінених або заболочених місцях.

Температурний режим у межах 15–22 градусів Цельсія є оптимальним для активного живлення вегетативного плазмодія.

Наявність гниючої деревини листяних порід є обов’язковою умовою для успішного завершення життєвого циклу цього міксоміцету.

Відсутність сонячного світла та застій вологи на поверхні кори сприяють швидкому колонізуванню нових ділянок дерева.

Порушення агротехніки, зокрема залишення порубкових залишків та пнів, створює сприятливий резервуар для розмноження організму.

Прямої патогенної дії на здорові дерева лікогала жовто-бура не чинить, оскільки вона не здатна проникати в живі клітини рослин.

Шкода полягає у біодеструкції мертвої деревини, що сприяє швидшому руйнуванню повалених стовбурів або дерев, уражених іншими хворобами.

Наявність міксоміцету часто сигналізує про проблеми з імунітетом дерева або про те, що воно вже уражене справжньою гниллю.

Організм псує зовнішній вигляд декоративних дерев та садових споруд, покриваючи їх масою спороносних тіл.

Він може створювати сприятливе середовище для розвитку вторинної мікрофлори, що погіршує стан ураженого дерева.

Основний захист базується на санітарній гігієні саду, що включає видалення всіх хворих і мертвих частин дерев.

Необхідно проводити своєчасне корчування старих пнів, які є основним місцем накопичення спор та розвитку плазмодія.

Для запобігання поширенню слід покращити вентиляцію крони дерев та дренаж ґрунту, зменшуючи вологість у прикореневій зоні.

Обробка відкритих зрізів деревини фунгіцидними засобами або антисептиками запобігає колонізації міксоміцетами.

• Видалення органічного сміття.
• Санітарна обрізка дерев.
• Покращення дренажних систем.
• Використання фунгіцидів на зрізах.