Лікогала деревна

Першими ознаками появи лікогали є виникнення яскраво-рожевих, оранжевих або червонуватих дрібних кульок на стовбурах, пнях або гнилій деревині.

На початкових стадіях ці утворення мають м'яку, майже рідку консистенцію. Якщо натиснути на молоде плодове тіло, з нього виділяється густа рідина рожевого кольору.

Згодом, у міру висихання, колір плодових тіл змінюється на сірий або коричневий. Вони стають ламкими, а при пошкодженні з них виходить велика кількість сухих спор.

Локалізація лікогали зазвичай обмежена зонами з високою вологістю. Це можуть бути тріщини кори, дупла або місця, де накопичується волога через технічні пошкодження стовбура.

Слід пам'ятати, що виявлення лікогали — це лише «верхівка айсберга». Організм поширюється там, де вже почалися процеси розкладання деревини, тому самі плоди — це лише наслідок вже існуючої проблеми.

Лікогала деревна (лат. Lycogala epidendrum) належить до групи міксоміцетів або слизовиків. Цей організм не є типовим паразитичним грибом, оскільки має унікальний життєвий цикл, що поєднує ознаки амеби та гриба.

Вегетативною фазою організму є плазмодій — рухлива багатоядерна протоплазмова маса. Вона пересувається поверхнею субстрату в пошуках джерел живлення, які зазвичай представлені бактеріями або спорами грибів.

У процесі розмноження міксоміцет утворює плодові тіла, відомі як еталії. Вони мають вигляд невеликих кульок, які в народі часто називають «вовчим молоком» через їхній зовнішній вигляд та вміст всередині.

Цей організм є типовим сапротрофом. Він харчується виключно мертвою органікою, тому його виникнення завжди свідчить про наявність гниючих ділянок усередині деревної тканини.

Генетично лікогала відрізняється від справжніх грибів, тому препарати, спрямовані на боротьбу з грибковими захворюваннями, можуть мати різну ефективність залежно від стадії розвитку міксоміцета.

Висока вологість є головною умовою для успішного розвитку лікогали деревної. Вона особливо активізується під час тривалих періодів дощів або в місцях з поганим дренажем.

Для розмноження організму потрібна наявність відмерлої деревини. Слизовик ідеально почувається на залишках спиляних дерев, пнях, що залишені в саду, або на відмерлій корі старих дерев.

Температура повітря в межах від 15 до 25 градусів Цельсія є оптимальною для активної вегетації плазмодія. У такі періоди ріст еталій відбувається дуже швидко.

Відсутність санітарної обрізки та накопичення органічного сміття біля стовбурів дерев створюють сприятливе мікросередовище для проростання спор.

Затінені та погано провітрювані ділянки саду найбільш схильні до колонізації лікогалою, оскільки саме там найдовше зберігається волога, необхідна для існування слизовиків.

Лікогала деревна не є прямим патогеном для здорових дерев. Вона не вбиває рослину, а лише використовує її мертві частини як середовище для власного виживання.

Проте, її присутність є серйозним сигналом для садівника про те, що дерево хворе. Слизовик оселяється там, де вже працюють дереворуйнівні гриби, що призводять до гниття деревини.

У великій кількості міксоміцети можуть утримувати вологу в зоні ураження, що прискорює процес гниття та руйнування структурних елементів стовбура дерева.

Для декоративних дерев та плодових культур наявність «вовчого молока» знижує їхню товарну привабливість та свідчить про занедбаність ділянки, що вимагає негайного втручання.

В окремих випадках, при масовому розмноженні, спори можуть переноситися на інші ослаблені дерева, сприяючи поширенню процесу гниття по всьому саду.

Головним заходом боротьби є постійна санітарна чистка саду. Необхідно вчасно видаляти старі пні, зрізані гілки та іншу деревину, що гниє, щоб позбавити міксоміцета середовища.

Всі виявлені плодові тіла слід механічно видалити разом із частиною субстрату, на якому вони знаходяться, і спалити або винести за межі ділянки для запобігання розсіюванню спор.

Для оздоровлення дерев важливо своєчасно обробляти рани на корі. Після зачистки до живої тканини рани дезінфікують мідним купоросом та захищають садовими замазками.

Забезпечення нормального руху повітря в саду через правильне кронування дерев зменшує вологість і перешкоджає розвитку слизовиків.

Використання фунгіцидних розчинів на основі міді при обприскуванні дерев допомагає створити бар'єр для спор міксоміцетів та захищає кору від раннього старіння і колонізації грибками.