Лікогала

Лікогала, зокрема вид Lycogala epidendrum, візуально виглядає як маленькі кулясті утворення на поверхні кори або пнів.

Молоді екземпляри мають характерний яскраво-рожевий або оранжевий колір, що робить їх помітними здалеку.

Коли організм дозріває, його оболонка стає ламкою, а всередині утворюється велика кількість пилоподібних спор сірого кольору.

Ці спори легко розлітаються від найменшого подиху вітру, що забезпечує швидке поширення виду на вологій деревині.

Найчастіше ці колонії зустрічаються на старих пеньках, повалених деревах або в місцях значного накопичення рослинного сміття.

Цей об'єкт не належить до збудників хвороб рослин, оскільки є представником царства найпростіших — міксоміцетів.

Біологічно лікогала є слизовиком, який на певній стадії розвитку існує у вигляді амебоподібного плазмодію.

Організм живиться переважно бактеріями, дріжджами та іншими мікроорганізмами, що розкладають органічні рештки.

Він не має механізмів для проникнення у здорові живі тканини дерев, тому не вважається паразитом сільськогосподарських культур.

Проте він нерозривно пов'язаний з процесами біологічного розкладання мертвої деревини у вологих умовах.

Розвиток лікогали тісно пов'язаний з високою вологістю та температурою, характерною для вологого літа або осені.

Ідеальним субстратом для нього слугує перезволожена гнила деревина, яка не має доступу до належної вентиляції.

Висока вологість повітря в саду сприяє активному спороношенню та розселенню цього виду по всій ділянці.

Неправильне мульчування або накопичення гнилої тирси створюють сприятливе середовище для життєдіяльності міксоміцетів.

У місцях, де сонячне світло рідко потрапляє на стовбури дерев, умови для появи лікогали вважаються найбільш стабільними.

Прямої загрози для життєздатності живих садових або городніх культур цей об'єкт не становить.

Лікогала не викликає інфекційних захворювань, проте її наявність свідчить про запущені процеси гниття в саду.

Присутність слизовика може вказувати на пошкодження дерева грибами-ксилотрофами, які дійсно є небезпечними.

В естетичному сенсі колонії лікогали псують зовнішній вигляд декоративних насаджень, створюючи враження неохайності.

Масове розростання слизовиків може ускладнювати проведення огляду стану кори дерева на предмет справжніх інфекцій.

Оскільки лікогала не є хворобою, спеціалізовані фунгіциди проти неї зазвичай не використовуються агрономами.

Найкращий спосіб контролю — це санітарна очистка ділянки від залишків деревини та старих пеньків.

Важливо забезпечити належний дренаж ґрунту для запобігання надмірному зволоженню прикореневої зони дерев.

Регулярне проріджування крон допоможе поліпшити циркуляцію повітря, що зробить умови для слизовиків менш комфортними.

У разі появи великої кількості утворень можна просто механічно видалити їх, просушивши місце локалізації на сонці.